СКИНУТИ
Вкладення:
Скачати цей файл (Розпорядження.rtf)Розпорядження.rtf165 kB

ПРАВА ГРОМАДЯН, ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»

Відповідно до статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право:

  1. знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та зякою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
  2. доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
  3. вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
  4. на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
  5. на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з Законом "Про доступ до публічної інформації", відповідь на інформаційний запит має бути надано не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право оскаржити:

  1. відмову в задоволенні запиту на інформацію;
  2. відстрочку задоволення запиту на інформацію;
  3. ненадання відповіді на запит на інформацію;
  4. надання недостовірної або неповної інформації;
  5. несвоєчасне надання інформації;
  6. невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
  7. інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Відповідно до статті 23 Закону "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

ВІДМОВА ТА ВІДСТРОЧКА В ЗАДОВОЛЕННІ ЗАПИТУ НА ОТРИМАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

  1. розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
  2. інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
  3. особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
  4. не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

  1. прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
  2. дату відмови;
  3. мотивовану підставу відмови;
  4. порядок оскарження відмови;
  5. підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:

  1. прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
  2. дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
  3. причини, у зв’язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
  4. строк, у який буде задоволено запит;
  5. підпис.

 

З А К О Н  У К Р А Ї Н И
Про інформацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 48, ст.650 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 2658-XII ( 2658-12 ) від 02.10.92, ВВР, 1992, N 48, ст.651 }
{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні
Конституційного Суду
N 5-зп ( v005p710-97 ) від 30.10.97 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1642-III ( 1642-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213
N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194
N 676-IV ( 676-15 ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 28, ст.214
N 1268-IV ( 1268-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.141
N 1703-IV ( 1703-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394
N 2707-IV ( 2707-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.429
N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010, ВВР, 2011, N 10, ст.63
N 2724-VI ( 2724-17 ) від 30.11.2010, ВВР, 2011, N 12, ст.86
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160 }
{ В редакції Закону
N 2938-VI ( 2938-17 ) від 13.01.2011, ВВР, 2011, N 32, ст.313 }
{ Зміни до Закону див. в Законі
N 5029-VI ( 5029-17 ) від 03.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.218 }
{ Щодо втрати чинності Закону N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010
додатково див. Закон N 763-VII ( 763-18 ) від 23.02.2014, ВВР,
2014, N 12, ст.189 }

{ У тексті Закону ( 2657-12 ) слово "конфіденціальна" в усіх
відмінках замінено словом "конфіденційна" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 1703-IV ( 1703-15 ) від
11.05.2004 }
{ У тексті Закону слова "і регіонального" виключено
згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 }

Цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання,
одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту
інформації.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
документ - матеріальний носій, що містить інформацію,
основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та
просторі;
захист інформації - сукупність правових, адміністративних,
організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують
збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до
неї;
інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути
збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному
вигляді;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган
місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні
управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Стаття 2. Основні принципи інформаційних відносин
1. Основними принципами інформаційних відносин є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації, свобода обміну
інформацією;
достовірність і повнота інформації;
свобода вираження поглядів і переконань;
правомірність одержання, використання, поширення, зберігання
та захисту інформації;
захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне
життя.
Стаття 3. Державна інформаційна політика
1. Основними напрямами державної інформаційної політики є:
забезпечення доступу кожного до інформації;
забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання,
одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту
інформації;
створення умов для формування в Україні інформаційного
суспільства;
забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів
владних повноважень;
створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток
електронного урядування;
постійне оновлення, збагачення та зберігання національних
інформаційних ресурсів;
забезпечення інформаційної безпеки України;
сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та
входженню України до світового інформаційного простору.
Стаття 4. Суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин
1. Суб'єктами інформаційних відносин є:
фізичні особи;
юридичні особи;
об'єднання громадян;
суб'єкти владних повноважень.
2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Стаття 5. Право на інформацію
1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість
вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту
інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і
законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати
громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні
та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та
інтереси юридичних осіб.
Стаття 6. Гарантії права на інформацію
1. Право на інформацію забезпечується:
створенням механізму реалізації права на інформацію;
створенням можливостей для вільного доступу до статистичних
даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших
інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів;
обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати
громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і
прийняті рішення;
обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні
підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу
запитувачів до інформації;
здійсненням державного і громадського контролю за додержанням
законодавства про інформацію;
встановленням відповідальності за порушення законодавства про
інформацію.
2. Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 7. Охорона права на інформацію
1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує
всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості
доступу до інформації.
2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і
джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених
законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення
будь-яких порушень його права на інформацію.
3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань,
експонатів, інформаційних банків, документів з архівних,
бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків
або на підставі рішення суду.
4. Право на інформацію, створену в процесі діяльності
фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за
рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України,
місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Стаття 8. Мова інформації
1. Мова інформації визначається законом про мови, іншими
актами законодавства в цій сфері, міжнародними договорами та
угодами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Стаття 9. Основні види інформаційної діяльності
1. Основними видами інформаційної діяльності є створення,
збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона
та захист інформації.
Розділ II
ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 10. Види інформації за змістом
За змістом інформація поділяється на такі види:
інформація про фізичну особу;
інформація довідково-енциклопедичного характеру;
інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
інформація про товар (роботу, послугу);
науково-технічна інформація;
податкова інформація;
правова інформація;
статистична інформація;
соціологічна інформація;
інші види інформації.
Стаття 11. Інформація про фізичну особу
1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) -
відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До
конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема,
дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні
переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце
народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка
стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 12. Інформація довідково-енциклопедичного характеру
1. Інформація довідково-енциклопедичного характеру -
систематизовані, документовані, публічно оголошені або іншим чином
поширені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє
природне середовище.
2. Основними джерелами інформації довідково-енциклопедичного
характеру є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні
повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали,
електронні бази та банки даних, архіви різноманітних довідкових
інформаційних служб, мереж та систем, а також довідки, що
видаються уповноваженими на те органами державної влади та
органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян,
організаціями, їх працівниками та автоматизованими
інформаційно-телекомунікаційними системами.
3. Правовий режим інформації довідково-енциклопедичного
характеру визначається законодавством та міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Стаття 13. Інформація про стан довкілля
(екологічна інформація)
1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) -
відомості та/або дані про:
стан складових довкілля та його компоненти, включаючи
генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими
складовими;
фактори, що впливають або можуть впливати на складові
довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також
діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі
навколишнього природного середовища, політику, законодавство,
плани і програми);
стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан
об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або
може вплинути стан складових довкілля;
інші відомості та/або дані.
2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної
інформації) визначається законами України та міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце
розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до
інформації з обмеженим доступом.
Стаття 14. Інформація про товар (роботу, послугу)
1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або
дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики
товару (роботи, послуги).
2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та
здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим
доступом.
3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу)
визначається законами України про захист прав споживачів, про
рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 15. Науково-технічна інформація
1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або
дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і
виробництва, одержані в ході науково-дослідної,
дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та
громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних
носіях або відображені в електронному вигляді.
2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається
Законом України "Про науково-технічну інформацію" ( 3322-12 ),
іншими законами та міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом
доступу, якщо інше не встановлено законами України.
Стаття 16. Податкова інформація
1. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що
створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі
поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на
контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому
Податковим кодексом України ( 2755-17 ).
2. Правовий режим податкової інформації визначається
Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами.
Стаття 17. Правова інформація
1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його
систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини,
правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику
тощо.
2. Джерелами правової інформації є Конституція України
( 254к/96-ВР ), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові
акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного
права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів
масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з
правових питань.
3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших
нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує
офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки
після їх прийняття.
Стаття 18. Статистична інформація
1. Статистична інформація - документована інформація, що дає
кількісну характеристику масових явищ та процесів, які
відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах
життя суспільства.
2. Офіційна державна статистична інформація підлягає
систематичному оприлюдненню.
3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин
відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації,
за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із
законом.
4. Правовий режим державної статистичної інформації
визначається Законом України "Про державну статистику"
( 2614-12 ), іншими законами та міжнародними договорами України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 19. Соціологічна інформація
1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості
про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо.
2. Правовий режим соціологічної інформації визначається
законами та міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 20. Доступ до інформації
1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту
інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена
законом до інформації з обмеженим доступом.
Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна
та службова інформація.
2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також
інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,
крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може
поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному
нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших
випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної
інформації, регулюються законом.
3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а
також порядок доступу до неї регулюються законами.
4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути
віднесені такі відомості:
1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів
побуту;
2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші
надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують
безпеці людей;
3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень,
включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та
соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні
показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
5) про незаконні дії органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено
відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розділ III
ДІЯЛЬНІСТЬ ЖУРНАЛІСТІВ, ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ,
ЇХ ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 22. Масова інформація та її засоби
1. Масова інформація - інформація, що поширюється з метою її
доведення до необмеженого кола осіб.
2. Засоби масової інформації - засоби, призначені для
публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Стаття 23. Інформаційна продукція та інформаційна послуга
1. Інформаційна продукція - матеріалізований результат
інформаційної діяльності, призначений для задоволення потреб
суб'єктів інформаційних відносин. Інформаційною послугою є
діяльність з надання інформаційної продукції споживачам з метою
задоволення їхніх потреб.
2. Інформаційна продукція та інформаційні послуги є об'єктами
цивільно-правових відносин, що регулюються цивільним
законодавством України.
Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання
в професійну діяльність журналістів і засобів
масової інформації
1. Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована,
зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника
(співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати
інформацію до її поширення або накладення заборони чи
перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню
інформації.
Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє
узгодження інформації здійснюється на підставі закону, а також у
разі накладення судом заборони на поширення інформації.
2. Забороняються втручання у професійну діяльність
журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з
метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування
суспільно необхідної інформації, накладення заборони на
висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення
інформації про них, заборони критикувати суб'єкти владних
повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між
засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним
статутом.
3. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності
журналістів та/або переслідування журналіста за виконання
професійних обов'язків, за критику тягне за собою відповідальність
згідно із законами України.
Стаття 25. Гарантії діяльності засобів масової інформації
та журналістів
1. Під час виконання професійних обов'язків журналіст має
право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням
необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених
законом.
2. Журналіст має право безперешкодно відвідувати приміщення
суб'єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними
проводяться, та бути особисто прийнятим у розумні строки їх
посадовими і службовими особами, крім випадків, визначених
законодавством.
3. Журналіст має право не розкривати джерело інформації або
інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім
випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі
закону.
4. Після пред'явлення документа, що засвідчує його професійну
належність, працівник засобу масової інформації має право збирати
інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій,
масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених
законом.
5. Журналіст має право поширювати підготовлені ним матеріали
(фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом
(авторством) або під умовним ім'ям (псевдонімом).
6. Журналіст засобу масової інформації має право відмовитися
від авторства (підпису) на матеріал, якщо його зміст після
редакційної правки (редагування) суперечить його переконанням.
7. Права та обов'язки журналіста, працівника засобу масової
інформації, визначені цим Законом, поширюються на зарубіжних
журналістів, працівників зарубіжних засобів масової інформації,
які працюють в Україні.
Стаття 26. Акредитація журналістів, працівників засобів
масової інформації
1. З метою створення сприятливих умов для здійснення
журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної
діяльності суб'єкт владних повноважень може здійснювати їх
акредитацію.
Усі дії, пов'язані з акредитацією, мають ґрунтуватися на
принципах відкритості, рівності, справедливості з метою
забезпечення права громадськості на одержання інформації через
засоби масової інформації. Відсутність акредитації не може бути
підставою для відмови в допуску журналіста, працівника засобу
масової інформації на відкриті заходи, що проводить суб'єкт
владних повноважень.
2. Акредитація журналіста, працівника засобу масової
інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або
подання засобу масової інформації.
У заяві, поданій журналістом, працівником засобу масової
інформації, зазначаються його прізвище, ім'я та по батькові,
адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за
наявності). До заяви додаються копії документів, що посвідчують
особу та засвідчують її професійну належність.
У поданні засобу масової інформації зазначаються його повне
найменування, дата і номер реєстрації, адреса, адреса електронної
пошти (за наявності), номер засобу зв'язку, прізвище, ім'я та по
батькові журналіста, працівника засобу масової інформації, щодо
якого вноситься подання. До подання додаються копії документів, що
посвідчують особу.
В акредитації не може бути відмовлено в разі подання усіх
документів, передбачених цією частиною.
Суб'єкт владних повноважень може встановлювати спрощений
порядок акредитації.
3. Порядок акредитації, визначений суб'єктом владних
повноважень, підлягає оприлюдненню.
4. Суб'єкти владних повноважень, що здійснили акредитацію
журналістів, працівників засобів масової інформації, зобов'язані
сприяти провадженню ними професійної діяльності; завчасно
сповіщати їх про місце і час проведення сесій, засідань, нарад,
брифінгів та інших публічних заходів; надавати їм інформацію,
призначену для засобів масової інформації; а також сприяти
створенню умов для здійснення запису і передачі інформації,
проведення інтерв'ю, отримання коментарів посадових осіб.
5. У разі якщо захід проводиться відповідно до міжнародних
або інших спеціальних протоколів, можуть встановлюватися особливі
умови допуску журналістів. Такі особливі умови оприлюднюються на
офіційному веб-сайті відповідного суб'єкта владних повноважень до
проведення заходу.
6. Журналіст, працівник засобу масової інформації
зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних
повноважень правил внутрішнього трудового розпорядку, не
перешкоджати діяльності його службових та посадових осіб.
7. Суб'єкти владних повноважень, що акредитували журналіста,
працівника засобу масової інформації, приймають рішення про
припинення акредитації у разі:
подання ним відповідної заяви;
неодноразового грубого порушення ним обов'язків, визначених
цією статтею;
звернення засобу масової інформації, за поданням якого
здійснена акредитація.
8. У рішенні про припинення акредитації зазначаються посадова
особа чи службова особа (суб'єкт владних повноважень), яка
прийняла відповідне рішення, дата прийняття рішення, підстава для
прийняття рішення та порядок його оскарження. Письмове
повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається
засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу
масової інформації протягом п'яти робочих днів з дня прийняття
відповідного рішення.
9. Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до
суду в установленому порядку.
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ІНФОРМАЦІЮ
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства
про інформацію
1. Порушення законодавства України про інформацію тягне за
собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або
кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію
1. Інформація не може бути використана для закликів до
повалення конституційного ладу, порушення територіальної
цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості,
розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення
терористичних актів, посягання на права і свободи людини.
Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації
1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо
вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного
інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає
потенційну шкоду від її поширення.
2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка
свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній
цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав,
свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав
людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та
інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або
юридичних осіб тощо.
Стаття 30. Звільнення від відповідальності
1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за
висловлення оціночних суджень.
2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є
висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка
дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі,
що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер
використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол,
алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та
доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують
її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті
немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй
законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення
справи у тому самому засобі масової інформації з метою
обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу
оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній,
принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи
ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб
висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок
відшкодувати завдану моральну шкоду.
3. Суб'єкти інформаційних відносин звільняються від
відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом,
якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною.
4. Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів
масової інформації та журналістів встановлюються законами України
"Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"
( 2782-12 ), "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ), "Про
інформаційні агентства" ( 74/95-ВР ) та іншими.
Стаття 31. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди
1. У разі якщо порушенням права на свободу інформації особі
завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її
відшкодування за рішенням суду.
2. Суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про
захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в
судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про
себе і не мають права вимагати відшкодування моральної
(немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб
права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його
опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону.
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення
( 80731-10, 80732-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р.,
додаток до N 51, ст. 1122):
у статті 212-3:
в абзаці другому частини першої слова "від п'ятнадцяти до
двадцяти п'яти" замінити словами "від двадцяти п'яти до
п'ятдесяти";
в абзаці другому частини другої слова "від двадцяти п'яти до
п'ятдесяти" замінити словами "від п'ятдесяти до вісімдесяти";
у статті 212-26:
в абзаці другому частини першої слова "двадцяти п'яти"
замінити словом "тридцяти";
абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
"Неправомірна відмова особи у наданні інформації, несвоєчасне
або неповне надання інформації, надання інформації, що не
відповідає дійсності, у разі якщо така інформація підлягає наданню
на вимогу правоохоронних органів, Рахункової палати";
2) частину першу статті 200 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44,
ст. 356) викласти в такій редакції:
"1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть
бути збережені на матеріальних носіях або відображені в
електронному вигляді";
3) абзац дванадцятий статті 1 Закону України "Про державну
статистику" ( 2614-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
2000 р., N 43, ст. 362) викласти в такій редакції:
"статистична інформація - документована інформація, що дає
кількісну характеристику масових явищ та процесів, які
відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах
життя суспільства";
4) у Законі України "Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні" ( 2782-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
1993 р., N 1, ст. 1, N 46, ст. 427; 1997 р., N 15, ст. 115;
2003 р., N 29, ст. 234, N 30, ст. 247; 2004 р., N 7, ст. 51, N 11,
ст. 141, N 16, ст. 238, N 32, ст. 394):
статтю 27 виключити;
у статті 40:
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 40. Створення представництв зарубіжних друкованих
засобів масової інформації";
частину третю виключити;
5) у Законі України "Про науково-технічну інформацію"
( 3322-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 33,
ст. 345):
абзац другий статті 1 викласти в такій редакції:
"науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані
про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і
виробництва, одержані в ході науково-дослідної,
дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та
громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних
носіях або відображені в електронному вигляді";
в частині першій статті 2 слова "документована на будь-яких
носіях або публічно оголошувана" виключити;
6) частину другу статті 37 Закону України "Про інформаційні
агентства" ( 74/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,
1995 р., N 13, ст. 83) виключити;
7) статтю 3 Закону України "Про порядок висвітлення
діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування в Україні засобами масової інформації"
( 539/97-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 49,
ст. 299; 1998 р., N 45, ст. 271; 2002 р., N 48, ст. 361; 2006 р.,
N 13, ст. 109) виключити;
8) статті 45 та 69 Закону України "Про телебачення і
радіомовлення" ( 3759-12 ) (Відомості Верховної Ради України,
2006 р., N 18, ст. 155 із наступними змінами) виключити.
4. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових
актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 2 жовтня 1992 року
N 2657-XII

 

З метою забезпечення безумовного виконання органами виконавчої влади Закону України «Про доступ до публічної інформації», реалізації конституційного права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, керуючись частиною другою статті 102 Конституції України, постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

забезпечувати в установленому порядку здійснення фінансування передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації» заходів, виконуваних розпорядниками інформації, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

затвердити у визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк граничні норми витрат на копіювання та друк документів;

підготувати разом із Службою безпеки України та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект стосовно вдосконалення законодавчих актів щодо доступу до інформації з обмеженим доступом та відповідальності за порушення таких актів;

запровадити моніторинг виконання органами виконавчої влади Закону України «Про доступ до публічної інформації» та моніторинг судових рішень, прийнятих у зв'язку з порушенням права на одержання публічної інформації, здійснювати в разі потреби підготовку пропозицій щодо вдосконалення названого Закону та вносити їх у встановленому порядку на розгляд Верховної Ради України;

розробити і внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо здійснення державного контролю за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації;

ужити заходів щодо забезпечення уніфікованого підходу стосовно затвердження органами виконавчої влади інструкцій з питань обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, які містять відомості, що становлять службову інформацію.

2. Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській, Севастопольській міським, районним державним адміністраціям забезпечити безумовне виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації», зокрема:

1)  розробити і затвердити:

форми запитів на інформацію, які повинні містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо;

порядок складання, подання запитів в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою);

2) запровадити облік запитів на інформацію;

3) визначити (утворити) спеціальні структурні підрозділи або визначити посадових осіб, які організовуватимуть доступ до публічної інформації, та завдання таких структурних підрозділів або осіб;

4) визначити спеціальні місця для роботи запитувачів із документами, що містять публічну інформацію, їх копіями, обладнати такі місця відповідною оргтехнікою;

5) створити умови для подання письмових запитів громадянами з обмеженими фізичними можливостями;

6) створити з метою доступу до публічної інформації та її збереження систему обліку документів, що знаходяться у відповідних розпорядників інформації і містять публічну інформацію, забезпечити обов'язкову реєстрацію в цій системі таких документів та надання доступу до них за запитами, оприлюднення зазначеної інформації на офіційних веб-сайтах (а в разі їх відсутності – в інший прийнятний для громадян спосіб);

7) забезпечувати своєчасне оприлюднення проектів рішень, що підлягають обговоренню, а також систематичне і оперативне оприлюднення та оновлення інформації про свою діяльність;

8) забезпечити оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, на веб-сайтах, інформаційних стендах, в інший прийнятний для громадян спосіб інформації, зазначеної у статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», форм запитів на інформацію;

9) затвердити переліки відомостей, що становлять службову інформацію, та оприлюднити їх в установленому порядку;

10) затвердити інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв, які містять відомості, що становлять службову інформацію;

11) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до наявної інформації про особу інших осіб;

12) організувати інформування населення про права громадян, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

13) забезпечити проведення навчань і підвищення кваліфікації заступників керівників органів виконавчої влади, працівників структурних підрозділів та відповідальних осіб з питань забезпечення доступу до публічної інформації;

14) сприяти депутатам місцевих рад, громадським організаціям, громадським радам, громадянам у здійсненні громадського контролю за забезпеченням органами виконавчої влади доступу до публічної інформації шляхом проведення громадських слухань, громадської експертизи тощо.

3. Покласти на керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади персональну відповідальність за забезпечення належного виконання відповідними органами вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

4. Запропонувати органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо забезпечення доступу громадян до публічної інформації.

5. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

5 травня 2011 року

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

 ПОСТАНОВА

від 25 травня 2011 р. № 583

Київ

Питання виконання Закону України

“Про доступ до публічної інформації” в
Секретаріаті Кабінету Міністрів України,
центральних та місцевих органах
виконавчої влади

        Відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” та Указу Президента України від 5 травня 2011 р. № 547 “Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити, що Секретаріат Кабінету Міністрів України:
1) є розпорядником інформації, якою володіє Кабінет Міністрів України, зокрема інформації:
яка отримана або створена в процесі здійснення Кабінетом Міністрів України своїх повноважень та яка перебуває у володінні Секретаріату Кабінету Міністрів України;
яка отримана або створена Секретаріатом Кабінету Міністрів України під час забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України та яка перебуває у володінні Секретаріату Кабінету Міністрів України;
2) не є розпорядником інформації за запитами на інформацію:
стосовно інформації інших державних органів України, органів влади інших держав, міжнародних організацій;
стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або яка потребує створення в інший спосіб.
2. Визначити Управління забезпечення доступу до публічної інформації Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України спеціальним структурним підрозділом з питань запитів на інформацію, що надходять Кабінетові Міністрів України, Секретаріатові Кабінету Міністрів України.
3. Затвердити такі, що додаються:
примірну форму запиту на інформацію;
примірний порядок складення та подання запитів на інформацію.
4. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям на підставі примірної форми запиту на інформацію та примірного порядку складення та подання запитів на інформацію затвердити власні акти.

Прем’єр-міністр України                                                                                                М. АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 травня 2011 р. № 583

ПРИМІРНА ФОРМА ЗАПИТУ НА ІНФОРМАЦІЮ

Розпорядник інформації

_____________________________________________________

(найменування розпорядника інформації)

Запитувач

_____________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові — для фізичних осіб, найменування організації,

_____________________________________________________

прізвище, ім’я, по батькові представника організації — для юридичних

_____________________________________________________

осіб та об’єднань громадян, що не мають статусу юридичної особи,

_____________________________________________________

поштова адреса або електронна адреса, контактний телефон)

ЗАПИТ НА ІНФОРМАЦІЮ
Прошу відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” надати
___________________________________________________________
(загальний опис інформації або вид, назва, реквізити чи зміст документа)

Запитувану інформацію прошу надати у визначений законом строк (необхідне зазначити):

на поштову адресу

_____________________________________________

(поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця,

_____________________________________________

будинок, корпус, квартира)

на електронну адресу

____________________________________________

телефаксом

_____________________________________________

за телефоном

_____________________________________________ 

                                                                  _________    _____________
(дата)              (підпис)

___________
Примітки. 1. Система обліку, що містить інформацію про документи, які перебувають у володінні

________________________________________________,

(найменування розпорядника інформації)

розміщена на веб-сайті ________________________________________________.

                                       (адреса офіційного веб-сайту розпорядника інформації)

2. Запит може бути поданий:

на поштову адресу __________________________________________________ ;

                                     (поштова адреса розпорядника інформації)

на електронну адресу _______________________________________________ ;

                                    (електронна адреса розпорядника інформації)

телефаксом _______________________________________________________ ;

                                          (номер телефаксу розпорядника інформації)

за телефоном ______________________________________________________ .

                                      (номер телефону розпорядника інформації)

3. Запит може бути поданий особисто до спеціальних структурних підрозділів або посадовим особам, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою володіє розпорядник інформації, в робочий час згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
4. У запиті необхідно зазначити спосіб отримання інформації.
5. Відповідь на запит на інформацію надається у спосіб, обраний запитувачем, протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту.
6. У разі коли запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, інформації щодо стану навколишнього природного середовища, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних ситуацій, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян, відповідь надається протягом 48 годин з дня отримання запиту.
7. У разі коли запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку запитувачу повідомляється в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня надходження запиту.
8. Інформація на запит надається безоплатно.
9. У разі коли запитувана інформація містить документи обсягом більш як 10 сторінок, про це протягом п’яти робочих днів з дня надходження запиту повідомляється запитувачу із зазначенням обсягу фактичних витрат, пов’язаних із копіюванням або друком документів, та реквізитів і порядку відшкодування таких витрат. Надання інформації здійснюється протягом трьох робочих днів після підтвердження оплати вартості фактичних витрат.
10. У задоволенні запиту може бути відмовлено у таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом;
3) запитувач не оплатив фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком документів, відповідно до пункту 9 цих приміток;
4) не дотримано вимог до складення та подання запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, а саме не зазначено:
прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку (якщо такий є);
загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (якщо запитувачу це відомо);
підпис і дату (за умови подання письмового запиту).

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 25 травня 2011 р. № 583

ПРИМІРНИЙ ПОРЯДОК
складення та подання запитів на інформацію

1. Запит на інформацію подається фізичною або юридичною особою, об’єднанням громадян без статусу юридичної особи розпоряднику інформації в усній чи письмовій формі під час особистого прийому або шляхом надсилання поштою, електронною поштою, телефаксом або по телефону.
2. Запит на інформацію подається у довільній формі.
3. Запит на інформацію повинен містити:
прізвище, ім’я, по батькові (найменування) запитувача, поштову адресу, адресу електронної пошти або номер засобу зв’язку (якщо такий є);
загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит (якщо запитувачу це відомо);
підпис і дату (за умови подання письмового запиту).
4. Для подання письмового запиту запитувач може використати форму, яку надає розпорядник інформації або яка розміщується на офіційному веб-сайті розпорядника.
5. Запит на інформацію може бути подано особисто до спеціальних структурних підрозділів або посадовим особам, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою володіє розпорядник інформації, в робочий час згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
6. Під час подання запиту на інформацію запитувач зазначає зручну для нього форму отримання інформації.
7. У разі коли з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його оформлює представник спеціального структурного підрозділу або посадова особа, яка організовує у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою володіє розпорядник інформації, із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, контактного телефону в запиті, та надає копію запиту особі, яка його подала.
8. На вимогу запитувача на першому аркуші копії запиту проставляється відбиток штампа із зазначенням найменування розпорядника інформації, дати надходження та вхідного номера запиту. Така копія повертається запитувачу.

            
Герб України
                             
З А К О Н  У К Р А Ї Н И 

      Про доступ до публічної інформації 
 
    Цей Закон  визначає  порядок здійснення та забезпечення права 
кожного на  доступ  до  інформації,  що  знаходиться  у  володінні 
суб'єктів   владних  повноважень,  інших  розпорядників  публічної 
інформації,  визначених цим Законом,  та інформації,  що становить 
суспільний інтерес. 
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 

    Стаття 1. Публічна інформація 
    1. Публічна  інформація  -  це відображена та задокументована 
будь-якими засобами та на будь-яких  носіях  інформація,  що  була 
отримана  або  створена  в  процесі  виконання  суб'єктами владних 
повноважень своїх обов'язків,  передбачених чинним законодавством, 
або  яка  знаходиться  у  володінні суб'єктів владних повноважень, 
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. 
    2. Публічна   інформація   є   відкритою,   крім    випадків, 
встановлених законом. 
    Стаття 2. Мета і сфера дії Закону 
    1. Метою   цього   Закону   є   забезпечення   прозорості  та 
відкритості суб'єктів владних повноважень і  створення  механізмів 
реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. 
    2. Цей  Закон  не  поширюється  на  відносини  щодо отримання 
інформації суб'єктами  владних  повноважень  при  здійсненні  ними 
своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які 
регулюються спеціальним законом. 
    Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ 
               до публічної інформації 
    1. Право на доступ до публічної інформації гарантується: 
    1) обов'язком    розпорядників    інформації    надавати   та 
оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 
    2) визначенням    розпорядником    інформації     спеціальних 
структурних  підрозділів  або посадових осіб,  які організовують у 
встановленому порядку доступ до  публічної  інформації,  якою  він 
володіє; 
    3) максимальним   спрощенням   процедури  подання  запиту  та 
отримання інформації; 
    4) доступом  до  засідань  колегіальних   суб'єктів   владних 
повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 
    5) здійсненням  парламентського,  громадського  та державного 
контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 
    6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства  про 
доступ до публічної інформації. 
    Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної 
               інформації 
    1. Доступ до публічної інформації відповідно до цього  Закону 
здійснюється на принципах: 
    1) прозорості  та  відкритості  діяльності  суб'єктів владних 
повноважень; 
    2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, 
встановлених законом; 
    3) рівноправності,  незалежно  від  ознак  раси,  політичних, 
релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та  соціального 
походження,  майнового стану,  місця проживання,  мовних або інших 
ознак. 
Розділ II. ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ 

    Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації 
    1. Доступ до інформації забезпечується шляхом: 
    1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: 
    в офіційних друкованих виданнях; 
    на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; 
    на інформаційних стендах; 
    будь-яким іншим способом; 
    2) надання інформації за запитами на інформацію. 
    Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом 
    1. Інформацією з обмеженим доступом є: 
    1) конфіденційна інформація; 
    2) таємна інформація; 
    3) службова інформація. 
    2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до 
закону при дотриманні сукупності таких вимог: 
    1) виключно в інтересах національної безпеки,  територіальної 
цілісності  або   громадського   порядку   з   метою   запобігання 
заворушенням  чи  злочинам,  для  охорони здоров'я населення,  для 
захисту  репутації  або  прав   інших   людей,   для   запобігання 
розголошенню   інформації,   одержаної   конфіденційно,   або  для 
підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 
    2) розголошення  інформації  може завдати істотної шкоди  цим 
інтересам; 
    3) шкода   від   оприлюднення   такої   інформації  переважає 
суспільний інтерес в її отриманні. 
    3. Інформація   з   обмеженим   доступом    має    надаватися 
розпорядником   інформації,  якщо  він  правомірно  оприлюднив  її 
раніше. 
    4. Інформація   з   обмеженим   доступом    має    надаватися 
розпорядником   інформації,   якщо   немає  законних  підстав  для 
обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. 
    5. Не  може  бути   обмежено   доступ   до   інформації   про 
розпорядження   бюджетними  коштами,  володіння,  користування  чи 
розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій 
відповідних документів,  умови  отримання  цих  коштів  чи  майна, 
прізвища,  імена,  по  батькові  фізичних  осіб  та   найменування 
юридичних  осіб,  які отримали ці кошти або майно.  При дотриманні 
вимог,  передбачених  частиною  другою  цієї   статті,   зазначене 
положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання 
такої  інформації  може  завдати  шкоди   інтересам   національної 
безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. 
    6. Не  належать до інформації з обмеженим доступом декларації 
про доходи осіб та членів їхніх сімей, які: 
    1) претендують на  зайняття  чи  займають  виборну  посаду  в 
органах влади; 
    2) обіймають  посаду  державного службовця,  службовця органу 
місцевого самоврядування першої або другої категорії. 
    7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо 
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення 
надається інформація, доступ до якої необмежений. 
    Стаття 7. Конфіденційна інформація 
    1. Конфіденційна інформація  -  інформація,  доступ  до  якої 
обмежено  фізичною  або  юридичною особою,  крім суб'єктів владних 
повноважень,  та яка може поширюватися у визначеному ними  порядку 
за  їхнім  бажанням відповідно до передбачених ними умов.  Не може 
бути віднесена до конфіденційної інформація,  зазначена в  частині 
першій і другій статті 13 цього Закону. 
    2. Розпорядники інформації,  визначені частиною першою статті 
13 цього Закону,  які володіють конфіденційною інформацією, можуть 
поширювати  її  лише  за  згодою  осіб,  які  обмежили  доступ  до 
інформації, а за  відсутності  такої  згоди  -  лише  в  інтересах 
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. 
    Стаття 8. Таємна інформація 
    1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується 
відповідно до частини другої статті 6 цього  Закону,  розголошення 
якої  може  завдати  шкоди особі,  суспільству і державі.  Таємною 
визнається   інформація,   яка   містить   державну,   професійну, 
банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом 
таємницю. 
    2. Порядок доступу  до  таємної  інформації  регулюється  цим 
Законом та спеціальними законами. 
    Стаття 9. Службова інформація 
    1. Відповідно  до  вимог частини другої статті 6 цього Закону 
до службової може належати така інформація: 
    1) що міститься в документах суб'єктів  владних  повноважень, 
які  становлять  внутрівідомчу службову кореспонденцію,  доповідні 
записки,  рекомендації,  якщо вони пов'язані з  розробкою  напряму 
діяльності   установи   або  здійсненням  контрольних,  наглядових 
функцій органами державної  влади,  процесом  прийняття  рішень  і 
передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 
    2) зібрана       в       процесі       оперативно-розшукової, 
контррозвідувальної діяльності,  у сфері оборони  країни,  яку  не 
віднесено до державної таємниці. 
    2. Документам,  що містять інформацію, яка становить службову 
інформацію, присвоюється  гриф  "для   службового   користування". 
Доступ  до таких документів надається відповідно до частини другої 
статті 6 цього Закону. 
    3. Перелік відомостей,  що  становлять  службову  інформацію, 
який  складається  органами  державної  влади,  органами місцевого 
самоврядування,  іншими суб'єктами  владних  повноважень,  у  тому 
числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим 
у доступі. 
    Стаття 10. Доступ до інформації про особу 
    1. Кожна особа має право: 
    1) знати у період збирання  інформації,  але  до  початку  її 
використання,  які  відомості  про неї та з якою метою збираються, 
як,  ким і з якою  метою  вони  використовуються,  передаються  чи 
поширюються, крім випадків, встановлених законом; 
    2) доступу   до   інформації   про  неї,  яка  збирається  та 
зберігається; 
    3)  вимагати  виправлення  неточної,   неповної,   застарілої 
інформації про  себе,  знищення  інформації  про  себе,  збирання, 
використання чи зберігання якої здійснюється  з  порушенням  вимог 
закону; 
    4) на  ознайомлення  за рішенням суду з інформацією про інших 
осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних 
інтересів; 
    5) на  відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю 
особу з порушенням вимог, визначених законом. 
    2. Обсяг інформації про особу,  що збирається, зберігається і 
використовується  розпорядниками інформації,  має бути максимально 
обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений 
законом. 
    3. Розпорядники  інформації,  які  володіють  інформацією про 
особу, зобов'язані: 
    1) надавати її безперешкодно і безкоштовно  на  вимогу  осіб, 
яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 
    2) використовувати  її  лише з метою та у спосіб,  визначений 
законом; 
    3) вживати  заходів  щодо  унеможливлення   несанкціонованого 
доступу до неї інших осіб; 
    4) виправляти  неточну  та  застарілу  інформацію  про  особу 
самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. 
    4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати  довше, 
ніж  це  необхідно  для досягнення мети,  задля якої ця інформація 
збиралася. 
    5. Відмова  особі  в   доступі   до   інформації   про   неї, 
приховування,  незаконне  збирання,  використання,  зберігання  чи 
поширення інформації можуть бути оскаржені. 
    Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію 
    1. Посадові  та  службові  особи  не   підлягають   юридичній 
відповідальності,  незважаючи  на  порушення своїх обов'язків,  за 
розголошення інформації  про  правопорушення  або  відомостей,  що 
стосуються   серйозної   загрози  здоров'ю  чи  безпеці  громадян, 
довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала 
обґрунтоване  переконання,  що  інформація є достовірною,  а також 
містить докази  правопорушення  або  стосується  істотної  загрози 
здоров'ю чи безпеці громадян, довкіллю. 
Розділ III. СУБ'ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ 
 ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 

    Стаття 12. Визначення та перелік суб'єктів 
    1. Суб'єктами  відносин  у   сфері   доступу   до   публічної 
інформації є: 
    1) запитувачі   інформації   -   фізичні,   юридичні   особи, 
об'єднання громадян без статусу юридичної  особи,  крім  суб'єктів 
владних повноважень; 
    2) розпорядники інформації - суб'єкти,  визначені у статті 13 
цього Закону; 
    3) структурний підрозділ або  відповідальна  особа  з  питань 
запитів на інформацію розпорядників інформації. 
    Стаття 13. Розпорядники інформації 
    1. Розпорядниками   інформації   для   цілей   цього   Закону 
визнаються: 
    1) суб'єкти владних повноважень  -  органи  державної  влади, 
інші  державні  органи,  органи  місцевого самоврядування,  органи 
влади Автономної Республіки Крим,  інші  суб'єкти,  що  здійснюють 
владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення 
яких є обов'язковими для виконання; 
    2) юридичні особи,  що фінансуються  з  державного,  місцевих 
бюджетів, бюджету   Автономної   Республіки   Крим,   -   стосовно 
інформації щодо використання бюджетних коштів; 
    3) особи,  якщо  вони   виконують   делеговані   повноваження 
суб'єктів  владних  повноважень  згідно  із  законом чи договором, 
включаючи  надання  освітніх,  оздоровчих,  соціальних  або  інших 
державних послуг,  - стосовно інформації,  пов'язаної з виконанням 
їхніх обов'язків; 
    4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче  становище 
на  ринку  або наділені спеціальними чи виключними правами,  або є 
природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання 
товарів, послуг та цін на них. 
    2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та 
надавати  за  запитами  інформацію,  визначену  в  цій  статті,  у 
порядку,   передбаченому   цим   Законом,  прирівнюються  суб'єкти 
господарювання, які володіють: 
    1) інформацією про стан довкілля; 
    2) інформацією про  якість  харчових  продуктів  і  предметів 
побуту; 
    3) інформацією  про аварії,  катастрофи,  небезпечні природні 
явища та інші надзвичайні події,  що сталися або можуть статися  і 
загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 
    4)  іншою  інформацією,  що  становить   суспільний   інтерес 
(суспільно необхідною інформацією). 
    3. На розпорядників інформації,  визначених у пунктах 2, 3, 4 
частини  першої  та  в  частині  другій цієї статті,  вимоги цього 
Закону  поширюються  лише  в  частині  оприлюднення   та   надання 
відповідної інформації за запитами. 
    4. Усі      розпорядники     інформації     незалежно     від 
нормативно-правового акта,  на  підставі  якого  вони  діють,  при 
вирішенні  питань  щодо доступу до інформації мають керуватися цим 
Законом. 
    Стаття 14. Обов'язки розпорядників інформації 
    1. Розпорядники інформації зобов'язані: 
    1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність  та  прийняті 
рішення; 
    2) систематично вести  облік  документів,  що  знаходяться  в 
їхньому володінні; 
    3) вести облік запитів на інформацію; 
    4) визначати  спеціальні  місця  для  роботи  запитувачів   з 
документами  чи  їх  копіями,  а  також надавати право запитувачам 
робити виписки з  них,  фотографувати,  копіювати,  сканувати  їх, 
записувати на будь-які носії інформації тощо; 
    5)  мати  спеціальні  структурні  підрозділи  або  призначати 
відповідальних  осіб  для  забезпечення  доступу  запитувачів   до 
інформації; 
    6) надавати достовірну,  точну та повну інформацію, а також у 
разі потреби  перевіряти  правильність  та  об'єктивність  наданої 
інформації. 
    Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками 
    1. Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати: 
    1) інформацію  про організаційну структуру,  місію,  функції, 
повноваження,  основні завдання,  напрями діяльності та  фінансові 
ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів,  порядок та механізм 
їх витрачання тощо); 
    2) нормативно-правові акти,  акти  індивідуальної  дії  (крім 
внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, 
що  підлягають  обговоренню,  інформацію  про   нормативно-правові 
засади діяльності; 
    3) перелік  та  умови  отримання  послуг,  що  надаються цими 
органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 
    4) порядок   складання,   подання   запиту   на   інформацію, 
оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 
    5) інформацію   про  систему  обліку,  види  інформації,  яку 
зберігає розпорядник; 
    6) інформацію  про механізми чи процедури,  за допомогою яких 
громадськість може представляти свої інтереси або в  інший  спосіб 
впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 
    7) плани  проведення  та  порядок  денний   своїх   відкритих 
засідань; 
    8) розташування  місць,  де  надаються  необхідні запитувачам 
форми і бланки установи; 
    9) загальні правила  роботи  установи,  правила  внутрішнього 
трудового розпорядку; 
    10) звіти,   в   тому   числі  щодо  задоволення  запитів  на 
інформацію; 
    11) інформацію про діяльність суб'єктів владних  повноважень, 
а саме про: 
    їхні місцезнаходження,   поштову   адресу,   номери   засобів 
зв'язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; 
    прізвище, ім'я  та  по  батькові,  службові  номери   засобів 
зв'язку,   адреси  електронної  пошти  керівника  органу  та  його 
заступників,  а  також  керівників  структурних  та   регіональних 
підрозділів,   основні   функції   структурних   та   регіональних 
підрозділів,  крім  випадків,  коли  ці  відомості   належать   до 
інформації з обмеженим доступом; 
    розклад роботи та графік прийому громадян; 
    вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на  заміщення 
вакантних посад; 
    перелік та умови надання послуг,  форми і зразки  документів, 
необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; 
    перелік і   службові   номери  засобів  зв'язку  підприємств, 
установ та організацій,  що належать до сфери їх управління, та їх 
керівників,  крім підприємств, установ та організацій, створених з 
метою конспірації,  оперативно-розшукової або  контррозвідувальної 
діяльності; 
    порядок складання,  подання запиту на інформацію,  оскарження 
рішень суб'єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; 
    систему обліку, види інформації, якою володіє суб'єкт владних 
повноважень; 
    12) іншу   інформацію   про   діяльність   суб'єктів  владних 
повноважень,  порядок обов'язкового оприлюднення якої встановлений 
законом. 
    2. Інформація,   передбачена  частиною  першою  цієї  статті, 
підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно,  але  не  пізніше 
п'яти робочих днів з дня затвердження документа.  У разі наявності 
у розпорядника інформації  офіційного  веб-сайту  така  інформація 
оприлюднюється  на  веб-сайті  із  зазначенням  дати  оприлюднення 
документа і дати оновлення інформації. 
    3. Проекти   нормативно-правових   актів,   рішень    органів 
місцевого самоврядування,  розроблені відповідними розпорядниками, 
оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих  днів  до  дати  їх 
розгляду з метою прийняття. 
    4. Невідкладному  оприлюдненню  підлягає  будь-яка інформація 
про факти,  що загрожують життю, здоров'ю та/або майну осіб, і про 
заходи, які застосовуються у зв'язку з цим. 
    Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію 
    1. Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та 
забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної 
особи  з  питань  запитів  на інформацію розпорядників інформації, 
відповідальних за опрацювання,  систематизацію, аналіз та контроль 
щодо  задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під 
час оформлення запиту. 
    2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником 
інформації порядку,  обробляється відповідальними особами з питань 
запитів на інформацію. 
    Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу 
                до публічної інформації 
    1. Парламентський  контроль  за  дотриманням  права людини на 
доступ до інформації  здійснюється  Уповноваженим  Верховної  Ради 
України  з  прав людини,  тимчасовими слідчими комісіями Верховної 
Ради України, народними депутатами України. 
    2. Громадський  контроль  за   забезпеченням   розпорядниками 
інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами 
місцевих рад,  громадськими  організаціями,  громадськими  радами, 
громадянами  особисто  шляхом  проведення  відповідних громадських 
слухань, громадської експертизи тощо. 
    3. Державний   контроль   за   забезпеченням   розпорядниками 
інформації   доступу  до  інформації  здійснюється  відповідно  до 
закону. 
    Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації 
    1. Для  забезпечення  збереження  та  доступу  до   публічної 
інформації   документи,   що   знаходяться   у  суб'єктів  владних 
повноважень,  підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, 
що має містити: 
    1) назву документа; 
    2) дату створення документа; 
    3) дату надходження документа; 
    4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 
    5) передбачену  законом  підставу  віднесення  інформації  до 
категорії з обмеженим доступом; 
    6) строк обмеження доступу до інформації,  у разі  якщо  вона 
віднесена до інформації з обмеженим доступом; 
    7) галузь; 
    8) ключові слова; 
    9) тип,   носій  (текстовий  документ,  плівки,  відеозаписи, 
аудіозаписи тощо); 
    10) вид (нормативні акти, угоди, рішення,  протоколи,  звіти, 
прес-релізи); 
    11) проекти  рішень  (доповідні  записки,  звернення,  заяви, 
подання, пропозиції, листи тощо); 
    12) форму та місце зберігання документа тощо. 
    2. Доступ  до  системи  обліку,  що  містить  інформацію  про 
документ,   що   знаходиться   у   суб'єкта  владних  повноважень, 
забезпечується шляхом: 
    1) оприлюднення на  офіційних  веб-сайтах  суб'єктів  владних 
повноважень  такої  інформації,  а  в разі їх відсутності- в інший 
прийнятний спосіб; 
    2) надання доступу до системи за запитами. 
    3. Система обліку публічної інформації не може бути віднесена 
до категорії інформації з обмеженим доступом. 
    4. Розпорядники   інформації   несуть   відповідальність   за 
забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону. 
Розділ IV. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ 
 ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ 

    Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію 
    1. Запит  на  інформацію  - це прохання особи до розпорядника 
інформації надати  публічну  інформацію,  що  знаходиться  у  його 
володінні. 
    2. Запитувач  має право звернутися до розпорядника інформації 
із  запитом  на  інформацію  незалежно  від  того,  стосується  ця 
інформація  його  особисто  чи  ні,  без пояснення причини подання 
запиту. 
    3. Запит  на  інформацію   може   бути   індивідуальним   або 
колективним.  Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій 
формі (поштою,  факсом,  телефоном,  електронною поштою) на  вибір 
запитувача. 
    4. Письмовий запит подається в довільній формі. 
    5. Запит на інформацію має містити: 
    1) ім'я (найменування) запитувача,  поштову адресу або адресу 
електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 
    2) загальний опис інформації або  вид,  назву,  реквізити  чи 
зміст  документа,  щодо  якого зроблено запит,  якщо запитувачу це 
відомо;
    3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. 
    6. З  метою  спрощення процедури оформлення письмових запитів 
на  інформацію  особа  може  подавати  запит   шляхом   заповнення 
відповідних  форм  запитів  на  інформацію,  які  можна отримати в 
розпорядника інформації та на  офіційному  веб-сайті  відповідного 
розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо 
процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо. 
    7. У разі якщо  з  поважних  причин  (інвалідність,  обмежені 
фізичні  можливості  тощо)  особа  не може подати письмовий запит, 
його  має  оформити  відповідальна  особа  з  питань  запитів   на 
інформацію,  обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний 
телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала. 
    Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію 
    1. Розпорядник інформації має надати відповідь  на  запит  на 
інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. 
    2. У  разі  якщо  запит  на інформацію стосується інформації, 
необхідної  для  захисту  життя  чи  свободи  особи,  щодо   стану 
довкілля,  якості  харчових продуктів і предметів побуту,  аварій, 
катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, 
що  сталися  або  можуть  статись  і  загрожують безпеці громадян, 
відповідь має бути надана не пізніше  48  годин  з  дня  отримання 
запиту. 
    3. Клопотання  про  термінове  опрацювання  запиту  має  бути 
обґрунтованим. 
    4. У разі  якщо  запит  стосується  надання  великого  обсягу 
інформації  або потребує пошуку інформації серед значної кількості 
даних,  розпорядник  інформації  може  продовжити  строк  розгляду 
запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про 
продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача  в 
письмовій  формі  не  пізніше  п'яти  робочих днів з дня отримання 
запиту. 
    Стаття 21. Плата за надання інформації 
    1. Інформація на запит надається безкоштовно. 
    2. У разі якщо задоволення запиту  на  інформацію  передбачає 
виготовлення  копій  документів  обсягом  більш  як  10  сторінок, 
запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання 
та друк. 
    3. Розмір    фактичних    витрат   визначається   відповідним 
розпорядником  на  копіювання  та  друк  в  межах  граничних  норм 
(  740-2011-п  ), встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі 
якщо   розпорядник   інформації  не  встановив  розміру  плати  за 
копіювання або друк, інформація надається безкоштовно. 
    4. При  наданні  особі інформації про себе та інформації,  що 
становить суспільний інтерес,  плата  за  копіювання  та  друк  не 
стягується. 
    Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту 
                на інформацію 
    1. Розпорядник інформації має право відмовити  в  задоволенні 
запиту в таких випадках: 
    1) розпорядник   інформації  не  володіє  і  не  зобов'язаний 
відповідно  до  його  компетенції,  передбаченої   законодавством, 
володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 
    2) інформація,   що   запитується,   належить   до  категорії 
інформації з  обмеженим  доступом  відповідно  до  частини  другої 
статті 6 цього Закону; 
    3) особа,   яка  подала  запит  на  інформацію,  не  оплатила 
передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати,  пов'язані з 
копіюванням або друком; 
    4) не  дотримано вимог до запиту на інформацію,  передбачених 
частиною п'ятою статті 19 цього Закону. 
    2. Відповідь розпорядника інформації про  те,  що  інформація 
може  бути  одержана запитувачем із загальнодоступних джерел,  або 
відповідь не по суті запиту вважається  неправомірною  відмовою  в 
наданні інформації. 
    3. Розпорядник   інформації,   який  не  володіє  запитуваною 
інформацією,  але якому  за  статусом  або  характером  діяльності 
відомо   або  має  бути  відомо,  хто  нею  володіє,  зобов'язаний 
направити  цей   запит   належному   розпоряднику   з   одночасним 
повідомленням  про  це  запитувача.  У  такому  разі відлік строку 
розгляду запиту на інформацію починається з дня  отримання  запиту 
належним розпорядником. 
    4. У  відмові  в  задоволенні  запиту  на інформацію має бути 
зазначено: 
    1) прізвище,   ім'я,   по   батькові   та    посаду    особи, 
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 
    2) дату відмови; 
    3) мотивовану підставу відмови; 
    4) порядок оскарження відмови; 
    5) підпис. 
    5. Відмова в задоволенні запиту  на  інформацію  надається  в 
письмовій формі. 
    6. Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається 
в  разі,  якщо  запитувана  інформація  не  може  бути  надана для 
ознайомлення в передбачені цим  Законом  строки  у  разі  настання 
обставин  непереборної сили.  Рішення про відстрочку доводиться до 
відома  запитувача  у  письмовій  формі  з  роз'ясненням   порядку 
оскарження прийнятого рішення. 
    7. У   рішенні   про   відстрочку  в  задоволенні  запиту  на 
інформацію має бути зазначено: 
    1) прізвище,   ім'я,   по   батькові   та    посаду    особи, 
відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 
    2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 
    3) причини, у зв'язку з якими запит  на  інформацію  не  може 
бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 
    4) строк, у який буде задоволено запит; 
    5) підпис. 
Розділ V. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ 
 РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ 

    Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності 
                розпорядників інформації 
    1. Рішення,  дії чи  бездіяльність  розпорядників  інформації 
можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або 
суду. 
    2. Запитувач має право оскаржити: 
    1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 
    2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 
    3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 
    4) надання недостовірної або неповної інформації; 
    5) несвоєчасне надання інформації; 
    6) невиконання   розпорядниками    обов'язку    оприлюднювати 
інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 
    7) інші   рішення,   дії   чи   бездіяльність   розпорядників 
інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. 
    3. Оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  розпорядників 
інформації    до   суду   здійснюється   відповідно   до   Кодексу 
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ). 
    Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства 
                про доступ до публічної інформації 
    1. Відповідальність  за порушення законодавства про доступ до 
публічної  інформації  несуть  особи,  винні  у   вчиненні   таких 
порушень: 
    1) ненадання відповіді на запит; 
    2) ненадання інформації на запит; 
    3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 
    4) неоприлюднення  інформації  відповідно  до статті 15 цього 
Закону; 
    5) надання  або  оприлюднення  недостовірної,  неточної   або 
неповної інформації; 
    6) несвоєчасне надання інформації; 
    7) необґрунтоване   віднесення  інформації  до  інформації  з 
обмеженим доступом; 
    8) нездійснення реєстрації документів; 
    9) навмисне   приховування   або   знищення   інформації   чи 
документів. 
    2. Особи,  на  думку  яких  їхні  права  та  законні інтереси 
порушені розпорядниками інформації,  мають право на  відшкодування 
матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. 
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 

    1. Цей Закон набирає чинності через три  місяці  з  дня  його 
опублікування. 
    2. До приведення законодавства України у відповідність із цим 
Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не 
суперечить цьому Закону. 
    3. Внести зміни до таких законодавчих актів України: 
    1) у  Кодексі  України  про  адміністративні   правопорушення 
(  80731-10,  80732-10  ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., 
додаток до N 51, ст. 1122): 
    у статті 212-3: 
    частину  першу  після  слів  "Про  інформацію"  (  2657-12  ) 
доповнити словами "Про доступ до публічної інформації"; 
    примітку викласти в такій редакції: 
    "Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього 
Кодексу, притягаються до відповідальності за  діяння,  передбачені 
даною статтею, згідно із статтею 212-26"; 
    частину  першу  статті  212-26  після  слів  "Про інформацію" 
(   2657-12   )   доповнити   словами  "Про  доступ  до  публічної 
інформації"; 
    2) у назві  та  абзаці  першому  частини  першої  статті  330 
Кримінального кодексу  України  (  2341-14  ) (Відомості Верховної 
Ради України,  2001 р.,  N 25-26,  ст. 131) слова "яка є власністю 
держави" замінити словами "яка знаходиться у володінні держави"; 
    3) частину    десяту    статті    9   Закону   України   "Про 
оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (Відомості  Верховної 
Ради України,  1992 р.,  N 22,  ст.  303;  2000 р.,  N 10, ст. 79) 
доповнити    двома   реченнями   такого   змісту:   "Забороняється 
оприлюднювати або надавати зібрані відомості,  а також  інформацію 
щодо   проведення   або   непроведення   стосовно   певної   особи 
оперативно-розшукової   діяльності   до   прийняття   рішення   за 
результатами  такої  діяльності.  Питання оприлюднення або надання 
такої інформації після прийняття рішення регулюється законом"; 
    4) статтю    9   Закону   України   "Про   контррозвідувальну 
діяльність" ( 374-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., 
N  12,  ст.  89) доповнити реченням такого змісту:  "Забороняється 
оприлюднювати або надавати (розголошувати)  зібрані  відомості,  а 
також  інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної 
особи  контррозвідувальної  діяльності  та  заходів  до  прийняття 
рішення за результатами такої діяльності або заходів"; 
    5) статтю  13  Закону  України "Про авторське право і суміжні 
права" ( 3792-12 ) (Відомості Верховної  Ради  України,  2001  р., 
N 43, ст. 214) доповнити частиною п'ятою такого змісту: 
    "5. Зазначені    положення    не   поширюються   на   випадки 
оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про 
доступ до публічної інформації". 
    4. Кабінету  Міністрів  України  у  двомісячний  строк  з дня 
набрання чинності цим Законом: 
    затвердити граничні норми  витрат  на  копіювання  або  друк, 
передбачені статтею 21 цього Закону; 
    внести на  розгляд  Верховної Ради України законопроекти щодо 
приведення законів України у відповідність із цим Законом; 
    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим 
Законом; 
    забезпечити приведення    органами    виконавчої   влади   їх 
нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. 
 
Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ 
м. Київ, 13 січня 2011 року 
          N 2939-VI

 

Про заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації

Відповідно до статей 6 і 39 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, на виконання Закону України „Про доступ до публічної інформації”, пункту 2 Указу Президента України від 5 травня 2011 року   № 547/2011 „Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації”, на виконання розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.05.11  №  303  „Про заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації”:

1. Затвердити план заходів щодо забезпечення доступу до публічної інформації в апараті та структурних підрозділах державної адміністрації (додається).

2. Визначити сектор контролю апарату державної адміністрації  (Янчик Є.В.) підрозділом, який в установленому порядку організовує доступ до публічної інформації, відповідає за попередній розгляд, опрацювання, облік, систематизацію, аналіз та контроль за своєчасним поданням відповідей на запит на інформацію та надання відповідних консультацій.

3. Затвердити форми запитів на інформацію (додаються).

4. Покласти на керівників структурних підрозділів апарату державної адміністрації персональну відповідальність за забезпечення належного виконання вимог Закону України „Про доступ до публічної інформації”.

5. Керівникам структурних підрозділів державної адміністрації про виконання плану заходів інформувати сектор з питань внутрішньої політики, взаємодії з громадськими організаціями та засобами масової інформації апарату державної адміністрації щокварталу до 5 числа місяця, що настає за звітним періодом.

6. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови державної адміністрації Химинця В.В.____________________________________________________________________________________

Порядок доступу до публічної інформації, розпорядником якої є Ужгородська райдержадміністрація

Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в Ужгородській райдержадміністраці

Інструкція про порядок обліку, зберігання документів

_______________________________________________________________________________________________

До уваги фізичних осіб, юридичних осіб та громадських організацій:
Письмовий запит на отримання інформації складається у довільній формі або за формою, затвердженою розпорядженням голови Ужгородської районної державної адміністрації.  При цьому необхідно вказати:
1) ім'я та прізвище запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер телефону (факсу);
2) стислий зміст інформації, яку запитувач хотів би отримати (вид, назву, реквізити чи зміст документа щодо якого зроблено запит);
3) дату і підпис.

Для оформлення інформаційного запиту:
тел.: (0312) 61-29-17, 61-55-09;
факс:            (0312) 61-29-32
вул. Загорська,   10,   м. Ужгород,  88017
e-mail: uzh-rda@carpathia.gov.ua