СКИНУТИ

В сучасному світі комп’ютер з Інтернетом став для дітей не лише інструментом для навчання та розваг, а й небезпекою. І все частіше батьки та педагоги стали помічати негативний вплив Інтернету на психологічне, емоційне і фізичне здоров’я дитини.

Метою даного заняття є забезпечити достатнє інформування дітей стосовно проблеми кібербулінгу, зменшити рівень негативного впливу Інтернету на психологічне, емоційне і фізичне здоров’я дитини, розширити та поглибити знання про безпечний Інтернет, навчити аналізувати інформацію з Інтернет – простору, розвивати вміння спілкуватися в соціальних мережах та чатах.

Сценарій години спілкування:

КІБЕР-БУЛІНГ АБО АГРЕСІЯ В ІНТЕРНЕТІ

(слайд 1 )Учитель. Небезпека чекає нас в інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих

ситуаціях. Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та

проблеми. Один із прикладів такої проблеми - кібербулінг. Це досить нове поняття для нашої країни,

воно прийшло до нас із Заходу разом із чатами і соціальними мережами.

Найвідоміші приклади кібер-буллінгу та його наслідки:

( слайд 2) 13-річна англійська школярка Кейлі Йеоманс покінчила життя самогубством наковтавшись таблеток, через знущання однокласників пов'язане із її зайвою вагою.

( слайд 3) 17-річна канадійка Рита Парсонс покінчила життя самогубством - повісилась, після того, як в мережу завантажили фото з її згвалтування однокласниками.

( слайд 4) Найбільш відомим є трагічний випадок із 13-річним Райяном Патріком Галіганом, який помер від суїциду внаслідок постійного буллінгу в школі, до якого долучився кібер-буллінг, спрямований на розповсюдження чуток про те, що він гей (хоча починалось усе із жартівливої приятельської перепалки). Вже після смерті батько знайшов у комп’ютері переписку із дівчинкою, яка зустрічалась із Райяном, а потім, прочитавши в Інтернеті, що він гей, порвала з ним і виставила в загальний доступ їхню персональну переписку. Напередодні суїциду Раян писав друзям: «Завтра я це зроблю, прочитаєте в газеті», а «друзі» відповідали: «це буде весела розвага». Детальний опис цього випадку вже після смерті сина зробив батько, який провів ціле дослідження в Інтернеті, щоб зрозуміти причини загибелі і розказати всім про ті кроки, які могли запобігти трагедії (Ковальскі та ін., 2008).

Однокласники використали цифрову камеру, щоб розмістити відео 15-річної Джуді Румб в Інтернеті, де було створено сайт, присвячений її вазі і даті майбутньої смерті. Завдяки вчасній допомозі цей випадок не призвів до трагічних наслідків. Але через аналогічний сайт з назвою «Корпорація «Вбий Кайлі», постійні листи і телефонні дзвінки, які отримувала дівчина про те, що вона лесбіянка (при чому відправлені із її адрес зі зламаними паролями), Кайлі Кенні мусила кілька разів змінювати школу. Вона казала: «Я плакала, страждала, була спантеличена. Я не розуміла, чому це трапилось зі мною і ні з ким не могла поговорити про це, крім мами». Врешті прийшлось перейти на домашнє навчання, бо і в новій школі кібер-булінг продовжувався.

2. 16-річний Джед Прест вимушений був стати заручником у власному домі, що спровокувало суїцидальну спробу, внаслідок кібер-булллінгу, який розпочався через його незгоду із групою хлопців у школі. Мультиформи буллінгу включали: нічні дзвінки-жарти, кампанію чуток в чатах, образливі текстові повідомлення, мовчазний терор (бойкот) в школі» .

Молодий хлопець, ображений на дівчину за те, що вона його кинула, змонтував і розіслав електронною поштою фото, в якому обличчя дівчини прилаштував до порнографічного зображення.

Десятирічний хлопчик почав постійно отримувати текстові повідомлення і телефонні дзвінки від старших дівчат з його школи про те, що він «вступив до коров’ячого клубу і став його лузером».

Восьмикласник створив «фотожабу» (від назви програми редагування фотографій Фотошоп) вчителя математики, зобразивши його Гітлером, і розмістив в Інернеті. Фотографію і номер телефону 14-річної дівчини однокласники розмістили на сайті сексуальних послуг. Цей перелік можна продовжувати, але приклади досить добре окреслюють розмаїття подій, які об’єднує поняття кібер-булінг.

Що ж таке кібербулінг?

Це одна з форм переслідування, цькування, залякування, насильства підлітків і молодших дітей за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, а саме Інтернету і мобільних телефонів.

«кібер- булінг» - походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне, опосередковане комп’ютером середовище) і булінг (походить від англ. bull - бик,бугай, а в переносному значенні - дуже велика, сильна чи агресивна персона; і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова 3 українською мовою - роз’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати, цькувати та ін.).

українській мові найближчий аналог -сленгове слово «бикувати», що включає смисловий відтінок тупості, обмеженості, незграбності, неоковирності. Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування. Отже, КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

До найпоширеніших типів кібербулінгу належать:

Використання особистої інформації.

Анонімні погрози.

Переслідування.

Тролінг і флеймінг.

Гепіслепінг.

Розглянемо методи кібербулінгу докладніше.

2. Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальнихмережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.

3. Анонімні погрози.Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою.

4. Переслідування.Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.

5. Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи

6. Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming -

пекучий, гарячий, полум’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. –свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж може перетворитися на нерівноправний психологічний терор. Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

7. Обмовлення, або зведення наклепів - розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад), створюються спеціальні «книги для критики»,в яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи. Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

8. Хепіслепінг (HappySlapping - щасливе ляскання, радісне побиття) - назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.

Психологічні портрети учасників кібербулінгу

1. Агресор - людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».

2. Потенційна жертва - людина замкнена, вразлива і сором’язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора».

3. Спостерігач - людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою.

 Лекція в Дубрівській ЗОШ І-ІІ ступенів

на тему: «Шкідливий вплив куріння на дитячий організм»

(тези)

         Група вчених Мюнхенського університету заявила, що кожна випалена сигарета забирає 12 хвилин життя. Якщо людина в день випалює 20 сигарет, вона добровільно скорочує своє життя мінімум на 5 років.

1. Сумна статистика.

Згідно даних ВООЗ у  2000 році, в результаті вживання тютюну в світі загинуло понад 4,2 млн. людей.

До кінця 2020-х рр. кількість жертв збільшиться до10 млн. в рік.

У ХХ ст. куріння забрало життя 100 млн. людей.

Підраховано, що 150 млн. людей, що палять сьогодні, загинуть на протязі 25 років, якщо не покинуть цю шкідливу звичку, причому половина з них- молодь.

Щоденно від наслідків куріння в світі гине приблизно 13,5 тис. людей.

Щороку - 4,5 млн.

В Україні палять біля 51% населення ( 1/3 з них жінки).

Щороку в Україні гине 120 тис. чол.

У Європі менше всіх палять шведи - кожен 5-й , більше за всіх - іспанці.

2. З історії тютюнопаління.

«Колумб відкрив Америк, але і разом з тим від навчив весь світ курити табак.»

Тютюн - це трав’яниста рослина сімейства пасльонових. Використовують у багатьох галузях, але в першу чергу у виробництві цигарок (висушене листя, яке спеціально обробляють, подрібнюють і використовують для куріння). 

Тютюн, як і кукурудза та картопля, привезені до нас з Америки більше ніж 500 років тому. Одним з перших європейців, що спробував тютюн, був мандрівник, іспанець Родріго де Херес, який згодом став заядлим курцем. 

Повернувшись з Америки до рідної Іспанії, після святкової вечері з приводу його повернення, Родріго за звичкою запалив сигару, і так перелякав усіх присутніх (ніколи ще в Європі не бачили, як людина вдихає вогонь і видихає дим!), що гості пожалілися до інквізиції.

Так перший курець провів декілька років у тюрмі.    

У XVI ст. тютюн добрався і до Сходу.

Якось посол Франції у Португалії, Жане Ніко, подарував своїй королеві Єкатерині Медичі тютюнове листя, як ліки від мігреню. Вдячна королева, якій раптом полегшало, назвала ліки на честь послa "нікотин". 

Так це слово з’явилося у нашому словнику.  

Згодом стало ясно, що тютюн - штука небезпечна.

В Україну тютюн завезли у ХVII ст.

Це «диявольське зілля» було заборонено церквою. За куріння, нюхання або жування тютюну карали… вириванням ніздрів. У 1697 році Петро I зняв заборону. З того часу вирощування цієї рослини в Україні поширювалося.

3. Сучасна профілактика.

Як бачимо, з палінням вже давно борються різними засобами. В більшості країн світу заборонена реклама на ТВ. У Європі, за новими правилами оформлення сигаретних пачок, 30% площини займає антиреклама. На тютюнових пачках розміщують фото легень, серця, нирок курців. Коли в європейських країнах ввели заборону на куріння у громадських місцях, то статистика серцево-судинних захворювань знизилася на 40%. (На даний момент в Україні впровадили закон про заборону тютюнопаління у громадських місцях.)

В США практично на всіх авіарейсах заборонено палити, а в багатьох закладах курців не приймають на роботу.

Вперше курцю було відмовлено у прийомі на роботу ще у 1907році У своєму листі автомобільному магнату Генрі Форду, винахідник Томас Едісон писав, що головна небезпека цигарок знаходиться у папері, який при спаленні виділяє миш’як. "Він дуже сильно впливає на нервові центри, вбиває клітини мозку, тому я не приймаю на роботу курців."

Взагалі на Заході курити вже стало не модно! А у нас в Україні, мода на куріння ще 20-тирічної давності!

Куріння - це вдихання продуктів сухої перегонки тютюнового листя, внаслідок чого виділяється понад 500(!) різних хімічних речовин: нікотин, окис вуглецю, аміак, кислоти, ефірні олії тощо.

Нікотин - одна з найсильніших рослинних отрут, основна частина тютюнового диму.

У 1964 році американські вчені В.Хант та Е.Родфорд відокремили з тютюнового листя, що більша його частина, нерозчинного полонію-210, яка залишається та накопичується в організмі. Цей факт свідчить про значний ризик для курців захворіти на рак, так як радіоактивні елементи викликають мутації в живих клітинах.

Рак - це ІІ причина смертності у багатьох країнах  світу. Майже 30% онкозахворювань в людей виникає через небезпечний вплив тютюну. Із курінням пов’язують виникнення раку легень, горла, гортані, стравоходу, підшлункової залози, нирок. Рак молочної залози та шийки матки є в основному наслідком куріння серед жінок.

Всі бачили, як виглядає сигарета? Як ви вважаєте, яка температура горіння на кінчику сигарети, коли курець затягується? Вона сягає 500-700 градусів.

Чим вища  температура горіння, тим більш повно й легше активуються смолисті речовини. тим  вища концентрація смолистих речовин і канцерогенів в організмі людини.

Ви чули, як іноді дорослі кажуть: «Будеш курити - не виростеш!» Дорослі іноді кажуть мудрі речі. Внаслідок куріння в організмі людини виникає кисневе голодування. Хронічне кисневе голодування призводить до того, що підліток відстає у рості, стає кволим.

Естетика і краса.

Всі дівчата хочуть бути красивими та привабливими.

Хлопці теж бажають гарно виглядати. Якщо ви дуже дбаєте про свою шкіру, надто про шкіру обличчя і курите, то для вас є новина: нікотин звужує периферичні кровоносні судини, і внаслідок погіршення живлення, шкіра обличчя стає блідо-жовтою. Є навіть таке поняття - «нікотинове обличчя».

А зуби? Скільки зусиль доводиться докладати, щоб зняти жовтий наліт, жувати різні гумки! А що  ж то за краса з жовтими зубами й коричневими пальцями рук?!  А ваш гарний ніжний голос? Через кілька років він стане грубий та хриплий - це наслідок дії нікотину на гортань і голосові зв’язки.

Є над чим замислитися!

Головний спеціаліст служби у справах

дітей Ужгородської РДА Каменца О.А.

Служба у справах дітей Ужгородської райдержадміністрації прийняла участь у Всеукраїнській акції під гаслом «Усиновленняце любов на все життя» за сприянням служби у справах дітей Закарпатської обласної державної адміністраціїУ акції також прийняли участь працівники служби у справах дітей Ужгородської міської ради, працівники Закарпатського обласного притулку для дітей та Центру соціально-психологічної реабілітації дітей, які в свою чергу залучили до участі у флеш-мобі маленьких вихованців вищезгаданих  закладів.

30 вересня в Україні присвячене Дню усиновлення.

Насправді, День усиновлення - це свято людяності. «Людина починається з добра, із ласки і великої любові, із батьківської хати і двора, із теплоти, що є у кожнім слові!»- писала колись Любов Василівна Забашта.

Людська доброта була затребувана у всі часи. Всім хочеться отримувати хоч малу дещицю уваги. Тому, головне, що ми повинні дарувати нашим дітям - доброта і любов , бо діти -то є наша надія і наше майбутнє. Турбота про дітей повинна бути нашою спільною метою, обов’язком суспільства, держави.

Сьогодні в родинах нашого району зростає 41 усиновлена дитина, за якими, до досягнення 18 річного віку, служба у справах дітей веде нагляд. Близько двох десятків усиновлених дітей станом на поточний рік вже досягли повноліття. Зберігаючи таємницю усиновлення,  ми не можемо назвати прізвища цих людей, але з впевненістю можемо сказати, що завдяки їх милосердю діти знайшли матір та батька, щасливу родину, сімейний затишок. Усиновлювачі заслуговують на велику повагу та пошану оточуючих.

Людська доброта не має меж. Адже милосердя і доброта – два крила, на яких тримається людство. Тож відкривайте свої серця і душі навстіж! Не бійтесь творити чудо, не бійтесь бути чарівниками та феями, примножуйте кількість щасливих дітей. Їхні маленькі серця, наповнені вашою турботою, як чарівні ліхтарики наповнять ваше життя світлом!

Діти – це наше майбутнє, це найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки майбутнє нашого краю, а й усієї України.

Начальник служби у справах діте РДА І.Коста

Право дитини на освіту відіграє важливу роль у формуванні суспільства. Діти – майбутнє України. Їм обов’язково доведеться брати участь у діяльності та розвитку держави. Освічені діти сьогодні – запорука успішної країни завтра. Тому соціальна та правова підтримка дитинства є пріоритетним напрямом у досягненні поставлених державою цілей. Право на освіту є основоположним соціально-культурним правом, що забезпечує стабільний розвиток молодого покоління.

Всебічний розвиток дитини, як члена суспільства повністю залежить від можливості повною мірою реалізовувати свої права. Якісна початкова освіта надає дітям рівні вихідні шанси і дозволяє досягнути успіху на наступних етапах навчання. Вони мають право на повноцінну освіту з раннього віку. Основою реалізації прав дітей на освіту є велика кількість нормативних актів як в Україні, так і у світі.

Отже, ст.19 ЗУ „Про охорону дитинства” визначено, що кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти. Статтею 53 Конституції України кожному гарантовано право на освіту. Визначено, що повна загальна середня освіта є обов'язковою. Ст.ст. 2,6. ЗУ „Про загальну середню освіту” визначено, що основними завданнями законодавства України про загальну середню освіту є передусім забезпечення права громадян на доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти, а також зазначено що громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Закон України „Про дошкільну освіту” статями 2 та 6 виокремлює за основне завдання - забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти. Зауважує, що принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти; рівність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини. Право громадян України на доступну освіту врегульовано також ст..ст. 3,6 ЗУ «Про освіту”.

Рішеннм Конституційного Суду України вiд 04.03.2004 № 5-рп/2004 визначено, що доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України(254к/96-ВР), означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права. Це ж право визначено статтею 2 Першого Протокол до Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Конвенція про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991 статтею 18, визначає що держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми, а статтею 28:
держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту. Ст.26 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на освіту. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, ст. 13 визначає, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на освіту.а) початкова освіта повинна бути обов'язкова b) середня освіта повинна бути відкрита і зроблена доступною для всіх шляхом вжиття всіх необхідних заходів

Виходячи з такого високого (міжнародного) рівня закріплення права дітей на освіту, можна стверджувати, що воно є одним із основоположних прав, яке забезпечується та регламентується всіма державами. Діти як категорія людей, що обмежені віковими рамками, також мають право на освіту на рівні з повнолітніми цівильно дієздатними особами.

Для більш повного осмислення теоретичних основ автономності дітей при реалізації права на освіту та беручи до уваги, що дитина залежно від віку набуває додаткових прав на певний вид освіти варто розмежовувати всі комплексні права дітей на освіту. Отже, діти мають право на: - батьківську освіту; - дошкільну освіту; - шкільну освіту; - позашкільну освіту; - професійну освіту; - вищу освіту; - самоосвіту. Тому, по-перше, освіта для дітей є комплексним явищем; по-друге, право дитини, є не стільки її правом, скільки обов’язком її батькі.

Традиційно на початку кожного навчального року в Ужгородському районі проводиться Всеукраїнський профілактичний захід „Урок” з метою виявлення дітей, які не приступили до занять у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації.

Відповідно на наказу служби у справах дітей облдержадміністрації від 23.08.2018р. № 61 „Про організацію проведення у 2018 році в області профілактичного заходу „Урок”, з метою виявлення дітей шкільного віку, не охоплених навчанням на початок учбового періоду, усунення причин та умов даного явища, соціального захисту виявлених дітей, запобігання їх бездоглядності, безпритульності та негативним проявам у дитячому середовищі працівниками служби у справах дітей Ужгородської райдержадміністрації із працівниками сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП у Закарпатській області області, відділам освіти, молоді та спорту, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проводиться рейд «Урок» у загальноосвітніх навчальних закладах району.

Мета проведення такого заходу, не тільки виявлення дітей, які без поважних причин не приступили до занять, вжиття заходів по залучення дітей до навчання, але й популяризація захисту прав дітей, профілактичні бесіди з учнями, які без поважних причин пропускають заняття, та з батьками щодо належного виконання своїх батьківських обов’язків, а саме: обов’язковістю здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

В рамках проведення рейду, одночасно з  дітьми, що схильні до бродяжництва, які систематично залишають місце свого проживання, перебувають на обліку у ССД, та секторі превенції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області  проведено відповідну профілактичну роботу з метою запобігання вчинення ними правопорушень та недопущення негативних проявів поведінки, пропусків занять без поважних причин, залишення постійного місця проживання.

Рейд „Урок” продовжуватиметься протягом вересня – жовтня поточного року. Між відомча нарада за підсумками роботи запланована на листопад 2018 року. Заходи по охопленню всіх дітей навчанням, триватимуть протягом усього навчального року.

Начальник служби І.Коста

Власників житлових будинків, які мають наміри продати власне житло, просимо звертатися з відповідними правовстановлюючими документами на житловий об’єкт до служби у справах дітей райдержадміністрації, за адресою: м. Ужгород, вул..Загорська, 10, тел.: 615539

Увага! Варто зауважити щодо вимог визначених законодавцем, а саме: об’єкт повинен бути введений в експлуатацію, повинна бути наявна технічна документація, обов’язковим є наявність відомостей з реєстру речових прав про відсутність заборон, арештів, іпотек, тощо, та довідка про зареєстрованих осіб у житловому об’єкті.

Вимоги до площі об’єкту: житлова площа в жодному разі не може бути меншою ніж 163,8 кв.м та загальна площа якого не повинна перевищувати 250 кв.м.

Гранична вартість придбання житла становить   1ʹ751ʹ771,2 гривень.

Державою також покриваються витрати, пов’язані з закупівлею, оформленням права власності на житло та сплатою передбачених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів). Витрати на ріелторські послуги законодавцем не передбачені.

Обов’язковою умовою придбання приміщень спрямованих на реалізацію держполітики розвитку сімейної форми виховання є подальша передача житлового об’єкту на баланс органу місцевого самоврядування на території якого буде придбано такий об’єкт.

Довідково: Придбання житла здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 877 ,,Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво/капітальний ремонт/реконструкцію малих групових будинків, будинків підтриманого проживання, будівництво/придбання житла для дитячих будинків сімейного типу, соціального житла для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, виготовлення проектно-кошторисної документації ’’(із змінами).лужбою у справах дітей Ужгородської райдержадміністрації здійснюється пошук житла для створення дитячого будинку сімейного типу на території Ужгородського району.

Україна є підписантом Конвенції ООН про права дитини, а також Женевської Конвенції 1951 року стосовно статусу біженця, де окремо наголошує, що права дітей-біженців та дітей, які шукають притулку, захищаються положеннями, викладеними у ній, незалежно від того, чи перебувають такі діти поза межами країни свого походження. Усе законодавство щодо надання притулку, яке стосується дітей, відображає положення Конвенції та її основний принцип, «принцип найкращого інтересу дитини».

        Після підписання та ратифікації міжнародних конвенцій, що захищають права шукачів притулку, біженців та права дітей, Україна створила правові рамки з метою захистити права дітей цієї категорії.

         Діти, розлучені із сім’єю, які звернулись до компетентних органів із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які не є громадянами України – це окрема категорія дітей, для яких притаманні:

-         відсутність супроводу батьків, чи одного з них або опікуна чи піклувальника, призначених відповідно до законодавства країни походження;

-         можлива наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань, за ознаками раси, віросповідання національності, громадянства, належності до певної групи або політичних переконань;

-         можлива потреба у додатковому захисті внаслідок виникнення загрози життю, безпеці чи свободи в країні походження, через приниження гідності, чи покарання;

-         проблеми з наявністю будь-яких офіційних документів, які підтверджують особу, підстави для прибуття на територію України; знанням мови, адаптацію та інше;

-         можлива потреба у соціально-психологічній допомозі у зв’язку із різноманітними несприятливими умовами та екстремальними ситуаціями.

Одним із важливих кроків на шляху до вдосконалення системи захисту прав такої категорії дітей, шукачів притулку в Україні стало прийняття 8 липня 2011 року Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

     Оскільки Україна, відповідно до Конвенції ООН про права дитини, повинна забезпечити рівність прав усіх дітей - як своїх громадян, так і тих, які перебувають на території держави тимчасово, і які звернулись за міжнародним захистом.

Законодавством України прийнято низку нормативних документів, якими законодавчо віднесено дітей, розлучених із сім’єю до категорії дітей, позбавлених батьківського піклування та передбачено надання їм відповідного статусу:

-         Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», постанова Кабінету Міністрів України віл 24 вересня 2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»),

-         Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту ( Верховна Рада України Закон від 08.07.2011 № 3671-VI ), який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні;

-         Наказ МОЗ, МОН та Мінсоцполітики від 23.10.2013 № 903/1464/711 «Про здійснення обстеження для встановлення віку дитини, яка залишилась без піклування батьків та потребує соціального захисту»;

-         Постанова Кабінету Міністрів від 16.11.2016 р.№832 «Про особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, якою затверджено Порядок взаємодії державних органів та органів місцевого самоврядування під час виявлення розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України, де чітко визначено механізм взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування та служб у справах дітей під час роботи з цією категорією неповнолітніх.

Нагальність даного питання, щодо вирішення проблем із наданням легального та соціального захисту дітям-біженцям та дітям, які шукають притулку в Україні, із особливою увагою до дітей без супроводу, було визнано на державному рівні, коли стало явним зростання кількості неповнолітніх без супроводу. Українське законодавство окреслює необхідні процедури, але механізм міжвідомчої взаємодії не був прописаним, хоча за законом міграційні служби та служби у справах дітей несуть однакову відповідальність за захист прав дітей-біженців та дітей, які шукають притулку. Неповнолітні без супроводу складають найбільш уразливу категорію серед шукачів притулку та біженців в Україні, особливо через те, що вони є неповнолітніми, вони стикаються з найбільшими труднощами в доступі до вельми бюрократичної системи, яка могла б надати їм певного захисту, такого як притулок. Часто проблема постає відразу, коли неповнолітній шукач притулку перетинає кордон України. В більшості випадків, державні прикордонники затримують неповнолітніх без супроводу на основі нелегального перетинання кордону. В таких випадках процес часто затримується, якщо органи влади не беруть до уваги той факт, що затриманий заявляє себе неповнолітнім й коли доступ до отримання консультацій по міграційних питаннях обмежений.

Отже покрокові дії державних органів, органів місцевого самоврядування та служби у справах дітей:

У разі виявлення посадовою особою органу державного кордону чи загону Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) дитини, розлученої із сім’єю, така посадова особа:

  1. Роз’яснює дитині з урахуванням її віку, зрозумілою для неї мовою, у разі потреби із залученням перекладача, можливість подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту,і порядок такого подання;
  2. Невідкладно повідомляє про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, територіальному органу Державної Міграційної Служби і органу опіки та піклування за місцем її виявленні;
  3. Посадова особа Держприкордонслужби складає акт про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, яка не є громадянином України відповідно до Порядку до Акту надаються копії всіх наявних документів, що стосуються виявленої дитини розлученої із сім’єю: (протокол адміністративного затримання, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, протокол зустрічі прикордонних Уповноважених, документів, що посвідчують особу/в тому числі пошкоджених, відомостей отриманих з консульських установ, тощо). /При призначенні законного представника органу опіки та піклування передаються всі наявні оригінали документів. У разі   невідповідності даних в акті, порушення термінів його складання, складання акту невідповідної форми, процес роботи з дитиною, її влаштування, тощо ускладнює або унеможливлює роботу органу опіки та піклування з дитиною, розлученою із сім’єю.
  4. Забезпечує протягом 24 годин передачу дитини, розлученої із сім’єю представнику органу опіки та піклування і територіальному органу ДМС, про що складає акт приймання-передавання особи (дитини, розлученої із сім’єю (за відповідною формою). Попередньо погоджується час і місце передачі дитини, розлученої із сім’єю.
  5. Керівник органу опіки та піклування видає довіреність на представництво інтересів дітей, розлучених із сім’єю, від імені органу опіки та піклування працівнику служби у справах дітей.
  6. Органом опіки та піклування за поданням служби у справах дітей таким дітям призначають законних представників з метою дотримання їх прав та законних інтересів під час звернення до міграційної служби із заявами про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, та подальшої процедури визначення статусу біженців або додаткового захисту.Законним представником подаються відповідні заяви до управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання таких неповнолітніх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, сприяє влаштуванню дитини-біженця, або дитини, яка потребує додаткового захисту, до закладів або установ, у яких проживають діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, з урахуванням інтересів дитини.
  7. Представник служби у справах дітей за сприяння представника територіального органу ДМС невідкладно забезпечує супроводження дитини до закладу охорони здоров’я, за місцем її виявлення, для проведення медичного обстеження та надання, в разі потреби, невідкладної медичної допомоги.
  8. На підставі отриманої від закладу охорони здоров’я довідки про стан здоров’я дитини, розлученої із сім’єю, акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю та інших документів, представник служби у справах дітей та територіального ДМС, протягом доби, вживає заходів для тимчасового влаштування дитини, розлученої із сім’єю. Під час влаштування дитини передаються копія акта про виявлення дитини, розлученої із сім’єю, акта про приймання-передачу дитини, розлученої із сім’єю, довідка про стан здоров’я, наказ/направлення служби у справах дітей та невідкладно залучає центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Законний представник дитини, розлученої із сім’єю забезпечує захист прав та інтересів дитини, доступ дитини до безоплатної правової допомоги.
  9. Служба у справах дітей за місцем виявлення дитини, розлученої із сім’єю приймає рішення, яке оформляється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Готує документи для надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 р. №866, сприяє влаштуванню дитини-біженця, або дитини, яка потребує додаткового захисту, під опіку, піклування, у прийомну сім’ю, ДБСТ, до медичних, навчальних, виховних закладів, інших закладів або установ, у яких проживають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, з урахуванням інтересів дитини.

Службою у справах дітей райдержадміністрації постійно вживаються заходи щодо недопущення влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до закладів для дітей вищевказаної категорії. На кінець 2017 року на обліку перебуває 127 дітей, тобто 33 дітей-сиріт та 94 дітей, позбавлених батьківського піклування, з них під опікою та піклуванням перебуває 109 дітей, в дитячих будинках сімейного типу/прийомних сім’ях – 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Протягом  року  взято на облік та надано відповідний статус 12 дітям, з них - 4  дітям-сиротам, та 8 дітям, позбавленим батьківського піклування. З взятих на облік протягом звітного періоду влаштовані під опіку - 4 Знято з обліку за поточний період  21 дітей, 15 -   в зв`язку з досягненням повноліття, 2 - повернуто на виховання до батьків , 2 усиновлено.2 надання повної цивільної дієздатності. В Ужгородському районі функціонують 5 дитячих будинків сімейного типу та 3 прийомна сім`я, де виховуються 40 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Службою у справах дітей райдержадміністрації постійно ведеться робота по створенню нових прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, регулярно забезпечується робота щодо реалізації права дітей на сімейне виховання, систематично проводяться обстеження умов проживання дітей, що перебувають під опікою/піклуванням, дітей-вихованців ДБСТ, прийомних дітей, а також усиновлених дітей.

За звітний період працівники служби у справах дітей прийняли участь у 326 судових засіданнях з питань захисту прав та законних інтересів дітей. На засіданнях комісії з питань захисту прав дитини пріоритетним напрямком є моніторинг злочинів, скоєних неповнолітніми та приймаються спільні заходи з відділом освіти та у справах національностей  райдержадміністрації і районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді щодо виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми. Протягом 2017 року було проведено 14 засідань комісії з питань захисту прав дитини, на яких розглянуто 148 питання. За результатами розгляду розроблено 71 проектів розпоряджень голови райдержадміністрацій, в тому числі щодо ( встановлення і припинення опіки, піклування; збереження майна, право власності на яке або право користування яким мають діти; реєстрації народження дитини, батьки якої невідомі.)

Служба у справах дітей райдержадміністрації  спільно з селищною та сільськими радами  проводить роботу щодо забезпечення житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. При досягненні дітей вищевказаної категорії 16-річного віку службою направляються клопотання до виконавчих комітетів  для постановки дітей на квартирний облік.

З метою подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, попередження злочинності та бродяжництва серед дітей, службою у справах дітей спільно з сектором ювенальної привенції районного відділку поліції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції  Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та притулком для дітей служби у справах дітей облдержадміністрації проводяться профілактичні рейди, в ході яких обстежуються населені пункти району, здійснюються перевірки умов проживання, виховання та зайнятості дітей, які перебувають на обліку, відвідуються неблагополучні сім’ї,  затримуються діти, які займаються бродяжництвом та жебракуванням. Так, у 2017році було проведено 7 профілактичних заходів (рейдів) „Вулиця”, „Вокзал”, Всеукраїнський профілактичний захід „Урок” в результаті яких 26 батьків притягнуто до адмінвідповідальності (ст. 184 КУпАП) та 2 загальнообласні профілактичні рейди „Малюк”, в результаті яких 8 батьків притягнуто до адмінвідповідальності (ст. 184 КУпАП) Під час провндення рейдів 5 дітей, доставлено до притулку.

Постійно ведеться облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах з підстав проживання в сім’ї, у якій батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини. А також таких, що зазнали насильства або самовільно залишають місця постійного проживання. Про виявлення дітей, що проживають у сім’ях вказаної категорії таких сімей повідомляється Ужгородський районний центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді для взяття їх під соціальний супровід.

На кінець 2017 року кількість дітей, яка перебуває на обліку служби  у справах дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах становить 54 дітей. Протягом року 6 із них взято та 4 знято з обліку  СЖО ССД. Із 67 сім’ями проведено профілактичну роботу.

 Крім того, на виконання вимог статті 4 Закону України „Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, наказу начальника служби у справах дітей Закарпатської  обласної  державної адміністрації від 11 січня 2013 року № 3 „Про організацію та проведення перевірок закладів соціального захисту, що створені громадськими, благодійними та релігійними організаціями, де утримуються діти” службою у справах дітей райдержадміністрації було проведено перевірку 2 закладів, а саме стан та умови утримання, ведення особових справ дітей, які влаштовані та перебувають у Центрі соціальної опіки дитини „Дім Милосердя” та  у Будинку Милосердя „Добрий Самаритянин”.

Начальник служби І.Коста

Розвиток удосконалення системи сімейного влаштування дітей‑сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є одним із пріоритетних напрямків соціальної політики України, адже щороку від 1 % до  1,5 % дітей  на 10 тисяч населення дітей в Ужгородському районі  залишаються без батьківського піклування. Протягом 2016 року кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що набули правового статусу складала 13 осіб.  Протягом  останніх років  з’явилася тенденція до зменшення кількості таких дітей. Віддак протягом 2017  року правовий статус набуло 12 дітей, з яких  75 % мають живих батьків. Службою у справах дітей Ужгородського району з метою профілактики соціального сиріцтва було вжито максимум заходів задля закріплення позитивних результатів та подальшого розвитку системи національного усиновлення та сімейного влаштування у 2017 р.Завдяки запровадженню та підтримці сімейних форм виховання станом на на 01.01.2018 р. вже 91,3 % (від загальної кількості дітей набувших правовий статус, що перебувають  на обліку служби) дітей-сиріт та дітей, які з різних причин втратили батьківське піклування виховуються в сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу.

Розвиток  сімейних форм виховання та національного усиновлення в Ужгородському районі є успішним та результативним, кількість  дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування влаштованих  до таких форм виховання постійно зростає. Зокрема, всі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, у віці до трьох років влаштовані до сімейних форм виховання або усиновлені. Із загальної кількості дітей набувших правовий статус у 2017 році 81,2 % реалізовано їх право на збереження родинних відносин та на виховання у сімї: влаштованих під опіку /піклування – 4; 2 дитини усиновлено громадянами України у порівнянні з минулим 2016 роком ця цифра становила  1; 3 дітей – влаштовані на тимчасове утримання до сімї родичів/знайомих, з подальшою реалізацією їх права на влаштування під опіку/піклування. Віддтак, з вище наведеного слідує, що сімейною формую виховання неохоплено  3 дітей з 12-ти набувших правовий статус протягом 2016 року.

На кінець року незавершеними (позови, що подані службою у справах дітей до суду протягом  2017)  залишилися судові процеси  щодо 8 дітей про позбавлення батьківських прав батьків відностноїх дітей  та щодо однієї дитини поданий позов кандидатами про усиновлення.

Тенденція виявлення дітей які залишаються без батьківського піклування насамперед проявляється у збільшенні неповних сімей, часто в результаті свідомої відмови від реєстрації шлюбу, з метою отримання соціальної допомоги від держави. Причиною  також є соціально-економічне погіршення становища сімей  пов’язане із зубожінням сімей (безробіття обох або одного з батьків, жебрацтво батьків, тривала відсутність батьків, відсутність постійного житла, розлучення батьків). Морально-етичні норми відтіснені асоціальним способ життя батьків. Різні види залежності батьків, примушення дітей до жебракування, злочинні діяння батьків, різноманітні форми насильства, спрямованого на дітей, раннє або позашлюбне материнство, конфліктність  членів сімї все це і призводить до поширення сиріцтва в районі , що має особливо загрозливий характер для такої його складової.

 Пріоритетом державної політики залишається сприяння усиновленню дітей з числа сиріт та позбавлених батьківського піклування.

Майже 95 % потенційнихусиновлювачів готові виховувати двох‑трьох дітей (зокрема, це поліпшує стан влаштуваннябратів і сестер, які не можуть бути розлучені).Протягом року на обліку служби перебувало 6 сімейниз пар кандидатів в усиновлювачі, з яких 3 зняті з обліку, як такі, що здійснили усиновлення,  2 сімейні пари - триває судовий процес усиновлення, завершення якого можна очікувати на початку 2018 року.

Служба у справах дітей Ужгородської РДА постійно підтримує контакт та удосконалює можливість інтенсивної співпраці з  закладами охорони здоров’я, та безпосередньо з відділом охорони здоровя райдержадміністрації,  управлінням соціального захисту населення, відділом освіти, молоді  і спорту райдержадміністрації, Ужгородським районним центром соціальних служб для дітей сімї та молоді, Ужгородським районним відділенням поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП задля вірішення проблем дітей, що потребують соціального захисту та вподальшому зниження рівня сиріцтва в районі.

Службою вживаються всі можливі заходи щодо захисту прав та інтересів дітей, які залишилася без батьківського піклування, були покинуті, виховуються у сім’ях опікунів, інтернатних закладах та закладах створених за підтримки релігійних фондів.

Начальник служби                                 І.Коста

Порядок  створення та діяльності сім’ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя  затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 148 «Деякі питання здійснення патронату над дитиною»

Що таке сімейний патронат?

Патронат над дитиною (далі - сімейний патронат) – це професійна комплексна послуга, що передбачає: тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатних вихователів, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.

У чому полягає мета та суть цієї послуги?

Метою сімейного патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах,  виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

– Суть послуги патронату над дитиною полягає в комплексному підході, професійності та узгодженості дій спеціалістів під час ведення випадку дитини та її сім’ї, а саме:

- спеціаліста служби у справах дітей, який здійснює заходи щодо захисту дитини, дотримання її прав та прийняття рішень з урахуванням найкращих інтересів саме цієї дитини;

- патронатного вихователя, який забезпечує догляд, виховання та реабілітацію влаштованих під патронат дітей;

- фахівця з соціальної роботи, який здійснює супровід сім’ї дитини, допомагає батькам дитини подолати складні життєві обставини, а в разі потреби сприяє залученню спеціалістів (психолога, юриста, психотерапевта, логопеда тощо), отриманню необхідних соціальних виплат, послуг чи замовляє їх у районних, обласних спеціалістів;

- інших дотичних до ведення випадку даної дитини спеціалістів, відповідно до покладених на них обов’язків.

Хто такий патронатний вихователь?

Патронатний вихователь – особа, яка на професійній основі здійснює догляд, виховання і розвиток дитини/дітей, влаштованої/них в її сім’ю.

 Роль та завдання патронатного вихователя?

– Патронатний вихователь є членом міждисциплінарної команди і свої дії щодо ведення випадку конкретної дитини узгоджує з відповідальними працівниками CCД, ЦСССДМ та іншими дотичними до ведення випадку спеціалістами. До цього процесу слід залучати батьків дитини (у разі якщо вони не є позбавленими батьківських прав), консультуватись із ними стосовно потреб дитини, залучати до виконання якихось завдань. Тим самим ми підкреслюємо їх важливість у житті дитини, спонукаємо до змін на краще. Глибоко переконана, що аналогічний підхід необхідно застосовувати в роботі з будь-яким випадком, що стосується захисту дитини. Узгодження дій і відповідальність спеціалістів, які ведуть справу дитини та її сім’ї, розробка спільного плану та постійна взаємодія в процесі досягнення мети, перегляд плану, поточна оцінка стану дитини, прогресу чи регресу стосунків батьків із дитиною мають забезпечити результативність соціального втручання.

Основним завданням для вихователя є забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї;соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини;створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю і здоров'ю дитини;підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

Діти яких категорій можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які потрапили в складні життєві обставини, а саме:

новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі;

підкинуті, знайдені діти;

безпритульні діти;

діти з сімей, в яких існує загроза їх життю та здоров‘ю;

діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;

діти, батьки або особи, які їх заміняють, померли, безвісно відсутні;

діти, переміщені із тимчасово окупованої території, або району проведення бойових дій в зоні АТО;

інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них.

Одночасн під патронат (в одну патронатну сім’ю) влаштовується виключно один випадок: діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами, або до влаштування під патронат проживали в одній родині.

Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?

До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їх власної згоди та згоди патронатних вихователів.

Хто може бути ініціатором влаштування дитини під патронат?

Ініціатором влаштування дитини під патронат  можуть бути:

батьки чи один із батьків дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах;

сама дитина;

соціальний працівник, який супроводжує сім’ю, що опинилася в складних життєвих обставинах;

працівник служби у справах cім’ї та дітей;

вчитель, шкільний соціальний педагог чи психолог, лікар, дільничний міліціонер, інший фахівець соціальної сфери;

 будь-який громадянин чи установа, які виявили дитину в складних життєвих обставинах.

Який термін перебування дитини в патронаті?

Оптимальний термін перебування дитини в патронатній сім’ї визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та не повинен перевищувати 3 місяців. В особливих випадках, за рішенням органу опіки та піклування, термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.

Хто може стати патронатним вихователем?

громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі;

мають позитивний досвід сімейного виховання дітей;

мають житло (власне, орендоване чи на правах користування);

не мають судимості;

стан здоров’я яких  дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей;

одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю;

зібрали та надали відповідний пакет документів, необхідний для кандидатів у патронатні вихователі;

пройшли навчання та отримали довудку та рекомендації за результатами навчання за тренінговою Програмою підготовки сімей-кандидатів у патронатні вихователі.

Які права патронатних вихователів?

брати участь в розробці договору про влаштування дитини у свою сім’ю;

отримувати інформацію про стан здоров’я, психічний та фізичний розвиток дитини, яка влаштовується у сім’ю;

визначати форми і методи виховання і розвитку дитини в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;

отримувати допомогу та консультації щодо догляду, виховання, розвитку дитини;

на супервізію та професійну підтримку;

представляти інтереси дитини у відповідних установах та організаціях в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;

звертатися до відповідних органів щодо вирішення питань, пов’язаних із забезпечення прав дитини, функціонування сім'ї;

відмовити у влаштуванні в свою сім’ю дитини старше 14 років або у разі, якщо влаштування дитини може негативно вплинути на задоволення потреб інших дітей, в т.ч. власних;

відпочивати у місці й у період оздоровлення влаштованих і біологічних дітей;

отримувати пільги передбачені чинним законодавством.

Які обов’язки патронатних вихователів?

нести персональну відповідальність за життя та збереження здоров’я дитини, тимчасово влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, її фізичний та психічний стан;

дотримуватися конфіденційності інформації про дитину та її батьків, що може завдати шкоди дитині та її сім'ї;

дотримуватися вимог договору про влаштування дитини.

Начальник ССД і. Коста