МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІДКАРПАТТЯ В МОВІ ЖИВЕ НАРІД

Кождий нарід лиш доти жиє, поки захоронить свою мову, свою народну культуру, свої традиції, звичаї та обичаї.
Підкарпатський український нарід довгі віки жив у народній неволі, але в його душі не вгасала іскра Народного Духа, світила йому в темних часах лихоліття та підтримувала віру у кращу будучність. І нарід наш зберіг (вхоронив) та передав нам, своїм нащадкам, чарівну пісню, наші прекрасні стародавні звичаї і незіпсуту народну милозвучну рідну мову, яку цілий науковий світ називає українською…
В перші часи нового життя не було тут жодного роздору, не було двох народів, не було двох культурних напрямків, була єдність, була любов і була спільна праця.
Та не сподобався наш гарний культурний розвиток деяким нашим заграничним сусідам і ворогам нашої республіки. Не сподобався і нашим домашнім колишнім мадяризаторам, денаціоналізаторам і москвофілям, які при кінці 1923 року зорґанізувалися і одверто зачали боротьбу против нашої мови, нашої культури й проти всього, що наше, що рідне, що нам миле…
На таку підлу, руїнницьку роботу, на таке святотатське посягання на наш найдорожчий скарб, на наші народні святощі, на нашу рідну мову і культуру, ми — свідомі сини свого народу — без огляду на нашу реліґійну й партійну приналежність, без огляду на те, чи то інтеліґент, чи то селянин, чи робітник, не можемо дивитися з заложеними руками.
Ми не можемо допустити, щоби хтось робив із нас, під назвою "русскій", москалів, а з наших дітей яничарів свого народу і духовних калік.
Ми не можемо допустити до того, щоби на нашій прадідній землі, по інструкції відомих ворогів нашого народу і ворогів самої республіки, зробили з нас нігде не існуючий окремий "карпаторусскій народ", що числив би з одних 400—500 тисяч душ. Такий народець не може існувати, не може жити межи великими народами Європи, і такі наміри — то злобні спроби на наше цілковите винищення.
Ми хочемо, щоби в наших школах учили нашою рідною мовою, котрою є одинока наша українська, а не москальська мова.
Нема сумніву, що на Підк. Русі не є двох народів. Нема тут жодних "русских", то є жодних москалів, нема жодних "Карпатороссів", але є лиш оден український нарід. Тому одному народові належить одна мова, одна культура і оден правопис.
Для заманіфестування нашої української свідомості, сили й єдності, для установлення плану дальшої нашої праці і боротьби за нашу мову, культуру та кращу долю скликаємо на 17-го жовтня 1937 року ВСЕПРОСВІТЯНСЬКИЙ З’ЇЗД В УЖГОРОДІ.
Наша народна честь приказує нам масово появитися на тім з’їзді, показати свою силу, свою волю та домагатися усунення нашої народної кривди і дати належну відсіч всім ворогам нашого народу…
В день з’їзду старинний Ужгород, це історичне місто князя Лаборця, цей наш культурний, економічний і політичний осередок має привітати тисячі й тисячі достойних потомків наших славних предків.
В той день мають замаяти тут сотнями наші синьо-жовті краєві прапори, під якими разом з державними прапорами будемо походувати вулицями Ужгорода, мов дисципліноване народне військо, готове до бою, маніфестувати нашу єдність, нашу незломну силу та нашу волю і протестувати проти тих, що демократизм нашої республіки зловживають проти народньої культури і рідного слова, що наносять ганьбу науковій правді, яку найвищі учені люде (академія наук) у нашій державі голосять…
По з’їзді розійдемося, як апостоли, і будемо проповідати нашу народну правду, освідомляти несвідомих наших братів, щоб вони з нами разом боролися і, як вірні та ревні вояки, на сторожі — на варті — наших народних прав, відбивали всякі ворожі напади і не допустили до того, щоб наша народна справа потерпіла кривду.
І тоді сповняться віщі слова Великого Пророка:
"Борітеся — поборете! Вам Бог помагає; За вас сила, За вас воля І правда святая ".
Дано в Ужгороді, дня 1. X. 1937.
МАНІФЕСТ ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІДКАРПАТТЯ. Видано у формі окремого плаката в друкарні оо. Василіян в Ужгороді й розповсюджено до початку Всепросвітянського з’їзду, який відбувся в Ужгороді 17 жовтня 1937 р.

МАНІФЕСТ УРЯДУ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ ДО ВСІХ ГРОМАДЯН КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

Ми, Уряд Карпатської Русі, яку великодержави, що встановили остаточні границі дня 2 листопада 1938 р. у Відні, називали її природно Карпатською Україною, звертаємося в цю вирішальну хвилину з гарячим закликом до вас, браття і сестри.
Відірвання споконвічних наших городів Ужгороду й Мукачева від Карпатської України — це зранення нашої Батьківщини. Але в цій важкій хвилині пам’ятаймо те, що коштом тієї нашої рани здобуто українську державну самостійність. Цей важкий удар, що стрінув нас, не захитає нашої волі сповнити те велике завдання, яке оце поставила перед нами історія.
Супроти нового стану речей, столицю нашої країни переносимо з забраного Ужгороду до Хусту, до того міста, в якому 21 січня 1919 року проголошено перше бажання самостійності.
Ми рішили взятися за історичний труд будови нашої обкроєної, однак до самостійності піднесеної країни.
Між вами ходять агенти чужих інтересів, що застрашують вас, що ми на нашій обкроєній землі не зможемо жити, бо не буде з чого жити й на чім працювати. Та таке твердити може лише ваш ворог, що хотів би підчинити цілунашу землю пануванню тих фальшивих "приятелів", що сьогодні забрали наші прадідні міста, хоч їм ті міста не потрібні, ні не принесуть їм ніякої користі.
Ви повинні це знати, що наші вороги хотіли забрати всі скарби нашої землі, які забезпечать нам краще життя.
До розбудови нашої країни маємо забезпечені услів’я, тобто капітал і працівні сили, що допоможуть вашій владі повести вас до кращої будучності.
Наша самостійна держава дає нам не тільки культурну і політичну свободу, але й забезпечує також для нас хліб і працю. Вже цього року приступимо до будування нових доріг і залізниць. Закликаємо вас усіх, свідомих братів і сестер, щоб ви на початках нашої самостійності показали себе гідними свободи й помагали владі в розбудові нашої держави.
Хай пропадуть всякі реліґійні й класові спори, що їх досьогодні викликували між нами вороги нашого народу.
Єдність нашого народу, спокій і порядок стануть найпевнішою запорукою скорого розвитку нашої держави.
Історія й ми за свою правду. Для всіх наших дальших дій, які ми підприймемо у виконанні наших обов’язків, очікуємо твердого морального опертя населення Карпатської України і всього українського народу.
Боже, нам допоможи сповнити наш відповідальний труд!
Ужгород, 3.ХІ.1938.
Д-р Авґустин ВОЛОШИН в.р. Прем ‘єр-міністр Надруковано й розмножено у формі окремої листівки на початку листопада 1938 р. За Віденським арбітражем 2 листопада 1938 р., південно-західна (низинна)територія Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегове відійшла до Угорщини. На решті території створено державу Карпатська Україна, яка увійшла до федеративної держави чехів, словаків і карпатських українців.
«Важлива година, яку переживаємо, вимагає від нас великих зусиль, щоб ми стали панами своєї Землі, щоб не зрадили славних заповітів нашого минулого і сповнили їх перед будучим! Не сміємо проспати того світанку свободи, що до нас завітав! Наш нарід довго терпів неволю і нужду, довно нас зневажали й наживалися нашим коштом. Тепер кажемо всім ворогам нашої свободи і щастя:
НАСТАВ НОВИЙ ЧАС! НАС НЕ СПИНИТЬ ТЕПЕР НІЩО У ДАЛЬШІЙ БОРОТЬБІ ЗА РІДНИЙ КРАЙ, ЗА КРАЩУ ДОЛЮ НАРОДУ!
...Хоронити мусимо національні й державні інтереси нашої держави, мусимо стати сильні й здібні оборонитися перед ворогами! Наш законний Уряд мусимо підперти всіми силами й постояти за Його правами!
Сильні будемо тоді, коли не будемо стояти з голими руками протии ворогів і коли наш нарід перестане бути нуждарем, а буде мати забезпечене людське життя!
Оснували ми Організацію Народної Оборони «Карпатська Січ», яка виписала на своєму прапорі такі кличі: ЗА ВЛАДУ НАРОДУ! ЗА ПРАЦЮ Й ХЛІБ! ЗА ЛАД І ДОБРОБУТ!»
З першої відозви Головної команди «Карпатської січі» до «Народу Карпатської України», листопад 1938 р.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРАВИТЕЛЬСТВА ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ З ДНЯ 25 ЛИСТОПАДА 1938 ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ

Правительство Карпатської Русі на основі § 8 мовного закону з дня 29 лютого 1920 чис. 122 Зб. з. і розп. наказує:
§1 Державною мовою в країні Підкарпатстької Русі є мова українська (малоруська).
§2 Особи чеської, словацької й російської (русскої, великорусскої), народності можуть вносити подання і в своїй материнській мові.
§3 Всі постанови, які суперечать §§ 1 і 2 цього розпорядження, касуються.
§4 Розпорядження це вступає в силу з днем оголошення і переведуть його всі міністри.

Міністр для управи Підк. Русі:
Авґустин ВОЛОШИН в. р.,
предсідник правительства Надруковано в "Урядовому віснику" — Хуст, 1938 — ч. 3. — 6 грудня — C. 1 і газ. "Нова Свобода". — 1938. — ч. 132. — 15 грудня.

ДО ВСІХ ГРОМАДЯН КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ!

Перед першим вибором до сойму Карпатської України уважаємо потрібним ще раз звернути увагу на історичну вагу цих виборів і в зв’язку з ними на обов’язки нашого громадянства.
Тепер, коли мільйони й мільйони наших братів та інших народів примушені жити під чужим пануванням, Боже провидіння позволило нам, щоб ми, найменша частина великого українського народу, на своїй прадідній землі самі собою управляли…
Національно свідомий і політично зрілий народ не розбивається на партії та партійки, не роздроблює дорогу народну енергію, але старається створити спільну програму творчої співпраці всіх верств народу, підпорядковуючи менш важні ціли великим завданням.
Першою ознакою тої свідомості є обставина, що, заслугою нашої Національної Ради, бувші партії створили одну тільки партію: "Українське Національне Об’єднання". Це Об’єднання подало одну тільки кандидатку листу до виборів. Між кандидатами знаходяться й представники наших лояльних національних меншин, які в будованні нашої держави Карпатської України хотять з нами разом щиро співпрацювати…
Від сойму залежатиме дальший політичний і господарський розвиток нашого краю. Спільна листа є, власне, запорукою, що цей розвиток піде добрим шляхом, в чому будуть нам і надалі допомагати лояльні меншини: наші брати чехи та щирі приятелі німці і румуни. Національні меншини своїм вступленням на спільну листу доказали найкраще, що хочуть відтепер з нами щиро співпрацювати, й тому віримо, що часи ворожнечі та непорозумінь раз і назавжди покінчилися великим актом згоди в одному дружньому державнотворчому таборі.
Божа поміч та спільна любов всіх громадян допоможе нам і нашій республіці вийти напевно на твердий шлях щасливої будуччини.
Всі разом, всі враз! У виборах голосуйте всі на одну спільну об’єднану листу!
Хай живе нова федеративна республіка українців, словаків і чехів! Слава Україні!
Ю. РЕВАЙ міністр
о. др. А. ВОЛОШИН прем’єр міністрів
Надруковано в газ. "Нова Свобода". — 1939. — ч. 27. — 8 лютого.

 

ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Відозва уряду Карпатської України

Громадяни, українці та українки на рідних землях та в розсіянню сущі.
Центральна Національна Рада Карпатської України дня 10 лютого 1939 року звертається до всіх українців по цілому світі, де б вони не жили, щоб кожний та кожна з них зложили на діло розбудови держави нашої — Карпатської України — всенародний національний даток, який, по змозі, був би рівний 1/2 (пів відсоткові) річного заробітку кожного та був вплачений по можливості негайно.
Уряд Карпатської України наведений заклик Центральної Ради дня 10 лютого 1939 засвідчив та приєднав до нього свій голос.
Додатково до цього повідомляю, що національні датки треба засилати на адр.: Підкарпатський банк в Хусті, Карпатська Україна, Pidkarpatskyj bank, Chust, Karpatská Ukrajina, де був утворений біжучий рахунок під назвою "Народний фонд розбудови Карпатської України"….
Вірю, що великий та жертвенний Український Народ підтримає свою молоду Державу та одностайно відгукнеться на наш заклик.
Рівночасно прошу нашу українську, а також прихильну нашій справі іншу пресу цілого світу, заклик Карпат. України передрукувати і акцію нашу належно підтримати.
В Хусті, дня 17 лютого 1939.
Слава Україні!
Прем ‘єр-міністер Карпатської України:
Д-р Авґустин ВОЛОШИН, в. р.
Надруковано в газ. "Нова Свобода". — 1939. — ч. 38. — 21 лютого.

 

ГРОМАДЯНИ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ!

Територіяльні страти відступленням частини нашої землі Мадярщині ослабили нас економічно, але не знищили.
Наша земля буде жити далі, бо це наша воля.
Побудуємо нові залізниці, нові дороги і тим забезпечимо господарську розбудову всіх наших сіл і міст. Побудуємо потрібні лічниці (шпиталі), старобниці, сиротинці та інші соціяльні інституції.
Добудуємо наше шкільництво, яке буде запорукою дальшого культурного розвитку нашої землі. Заложимо промислові підприємства для використання природних багацтв нашої землі та забезпечимо роботу працюючому народу. Переведемо повну земельну реформу на полевих і лісових господарствах.
Вибудуємо на основі важних законів нову та ощадну державу і самоуправну адміністративу. Переведення всіх цих завдань та дальших пильних праць, буде, однак, коштувати гроші, про які мусимо постаратися самі після законів о податках та оплатах.
Фінансові уряди будуть управляти всіми фінансовими ділами в межах законів на основі найвищої справедливости.
Всі податники дістануть у всіх фінансових урядах ясні інформації про свої податкові та сплатні справи; їх права та охорона будуть за кождих обставин респектовані.
Не чекайте однак, щоби Вас напоминали. Платіть добровільно, готівкою у своїх податкових урядах, сільських та районних нотаріятах або поштовою щадницею. Хто заплатить всі недоплатки сейчас, будуть йому дані полегші. Пам’ятайте, що платите собі, будуєте для себе. Докажіть світу, що хочете вільно жити, що хочете працювати для утримання самостійности Карпатської України, що знаєте боротися за свою свободу і виконанням фінансових обов’язків для своєї щасливої будучности та будуччини своїх дітей.
Свій патріотизм та свою лояльність до нової і власної держави доказуйте добровільним та завчасним заплаченням податків та оплат. Плачення податків — це підтримка боротьби за свободу та незалежність, неплачення то — шкідництво, саботаж. Торговці, ремесельники та промисловці. Докажіть особливо Ви сповненням всіх даньових та сплатних зобов’язань своє щире державнотворче відношення до свобідної Карпатської України.
Довіряйте своїй владі та її представникам в державних та самоуправних урядах.
Поможіть їм, щоби могли працювати добре та для Вас.
Прем’єр влади Карпатської України Мснр. др. А. ВОЛОШИН, в. р.
Міністер господарських справ РЕВАЙ, в. р.
Звернення "Президії влади Карпатської України (Ч. 1672/39).
Надруковано в газ. "Нова Свобода". — 1939. — Ч. 46. — 2 березня.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАКОН Ч. 1.

§ 1. Карпатська Україна є незалежна Держава. § 2. Назва Держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА.
§ 3. Карпатська Україна є республікою з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі.
§ 4. Державна мова Карпатської України є українська мова. § 5. Барва державного прапору Карпатської України є синя та жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.
§ 6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півколі, чотири сині та три жовті смуги у правому півколі і ТРИЗУБ св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі. Перведення цього місця закону полишається окремому законові.
§ 7. Державний гімн Карпатської України є "Ще не вмерла Україна". § 8. Цей закон обов’язує зараз від його прийняття.
В Хусті, дня 15. березня 1939.
Підписали:
Авґустин ШТЕФАН Предсідник СОЙМУ К. У.
Авґустин ДУТКА Письмовод СОЙМУ К. У.
Др Авґустин ВОЛОШИН Президент Карп. -Української Респ.
Др Михайло КОЧЕРГАН Секретар СОЙМУ К. У.