Продовжуємо вивчати «Довідник безбар’єрності». Сьогодні знайомимося із другим розділом – «Правила мови»
У ньому наведені та пояснені принципи безбар’єрної мови – мови, у якій відсутні слова, фрази, що демонструють упереджене, стереотипне або дискримінаційне ставлення до людини.
Один із ключових принципів звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Говорячи «інвалід» чи «даун», ми за суттю знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики.
«Ставте себе на місце людини». Коли ви не впевнені, чи є слово образою або ні, чи не зачіпає воно почуттів, спробуйте поставити себе на місце людини, до якої ви звертаєтеся, про яку говорите або пишете. Чи сподобалося б вам таке звернення? Чи хотіли б ви, щоб про вас говорили саме так?
Дотичний до цього принцип – «запитайте саму людину». Якщо ви не знаєте, як звернутися чи як правильно назвати певну ознаку людини, запитайте у неї. Перепитати й уточнити не соромно, навпаки – це прояв уваги й тактовності.
Довідник також рекомендує використовувати нейтральну термінологію, без зайвого емоційного забарвлення. Поширені випадки, коли вживають фразу «людина, яка страждає на...». Однак існують порушення (наприклад, цукровий діабет, ВІЛ/СНІД), з якими люди живуть упродовж життя, але це не перетворює його на суцільні муки. Тому замість «страждає» доречно говорити «має» або «живе»: «людина, яка має діабет», «людина, яка живе з ВІЛ».
До того ж Довідник радить уникати гіперболізації. Часто цим «грішать» медіа, яким потрібно розповісти історію так, щоб її переглянули якомога більше людей. Але не варто замість фрази «людина, яка користується колісним кріслом» вживати «людина, прикута до візка». В дійсності людина ні до чого не прикута, на ній немає кайданів, а крісло колісне – це просто засіб для пересування. Довідник закликає бути обережними з такими висловлюваннями і залишатися максимально близькими до реальності.
Остання зміна сторінки: 08-11-2021 14:38