1 червня в День захисту дітей прийнято з особливою увагою згадувати про дітей, які потребують захисту. Часто, пересічним громадянам здається, що звичайна людина не в змозі допомогти - потрібні особливі ресурси, навички, статус чи повноваження, але така думка оманлива. Кожен, незалежно від віку, професії, фінансового положення чи стану здоров’я, може допомогти обездоленій дитині та зробити свій внесок у те, щоб Україна стала країною щасливих дітей, країною без сиріт.
Як мінімум існує декілька способів допомогти дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. Найперший - не бути байдужим! Говорити на захист дітей і про захист дітей, старанно дбати про власних дітей і тих хто поруч з Вами. Ви можете стати волонтером в інституційному закладі виховання дітей, чи прийняти рішення стати прийомними батьками, батьками-вихователями, або патронатною сім’єю, або ж скористатися можливістю стати наставником!
Більшість із нас на певних етапах життя оточували значущі для нас люди: вчителі, тренери, керівники. В дитинстві їх роль неоцінена. Ці люди вплинули на наш вибір цінностей, життєвих принципів, вчинків… Вони були для нас прикладом для наслідування, захисниками, порадниками і просто друзями. Роль наставника більш важлива, тому що об’єднує всі ці функції. Він виконує багато ролей у стосунках з дитиною, допомагаючи та підтримуючи її в пошуку індивідуальних життєвих цілей і способів їх досягнення.
В Україні триває процес впровадження наставництва над дитиною, яка проживає в інтернатному закладі, іншому закладі для дітей, як добровільна діяльність з надання їй індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед у підготовці до самостійного життя шляхом розвитку її фізичного, духовного та інтелектуального потенціалу, впевненості у власних силах, формування культурних та моральних цінностей.
Фактично основною ціллю наставництва є підготовка дитини-сироти, дитини ,позбавленої батьківського піклування до самостійного життя шляхом розвитку її потенціалу, впевненості у власних силах, визначення життєвих цілей, формування людських взаємовідносин.
Наставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс необхідної підготовки з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя за відповідною програмою. Звичайно існують і певні вимоги до кандидатів у наставники. Так, відповідно до статті 212 Сімейного кодексу України наставниками не можуть бути особи:
- обмежені у дієздатності;
- визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
- страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
- були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
- за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
- є особами без громадянства;
- перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до чинного законодавства не може бути усиновлювачем.
Кандидат у наставники подає до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання такі документи:
– заяву;
– копію паспорта громадянина України;
– висновок про стан здоров’я;
– довідку про наявність чи відсутність судимості.
Головною умовою для кандидатів у наставники є проходження навчання в обласному центрі соціальних служб. Кожен наставник обов’язково проходить навчання і підписує Договір про наставництво.
Наставник має право відвідувати дитину за місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, а також за згодою дитини та батьків, інших законних представників дитини, адміністрації закладу для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, іншого закладу для дітей спілкуватися з дитиною поза місцем її проживання, навчання, лікування, оздоровлення, у тому числі запрошувати дитину у свою сім’ю у святкові і неробочі дні, дні канікул, надавати дитині допомогу в отриманні додаткових освітніх, соціальних, реабілітаційних, оздоровчих послуг, брати участь у забезпеченні її одягом, взуттям, приладдям для навчання та розвитку тощо.
Саме для того, щоб допомогти дітям, які знаходяться на вихованні в державних установах, і небайдужим дорослим, котрі хочуть передати свій досвід та знання майбутньому поколінню існує наставництво. Якщо Ви одного разу приймете рішення допомогти дитині-сироті, дитині, позбавленій батьківського піклування Ваше життя зміниться назавжди!
Більш детальну інформацію про наставництво Ви зможете отримати, звернувшись до Ужгородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за адресою: м.Ужгород, вул. Гойди, 8; тел.61-62-04.
Остання зміна сторінки: 01-06-2020 13:57