«Будинок для людей похилого віку»… - у цьому домі зовсім інший світ. Світ, повний споминів. За його стінами бушує море пристрастей, великих і малих, наша з вами суєта суєт. Тут для 32 мешканців все це вже в минулому. Усі турботи про цих людей взяв на себе Ужгородський міський територіальний центр соціального обслуговування. Для багатьох вже зруйновані всі мости, які зв’язували їх із зовнішнім світом. Залишилися лише спомини. Сюди їх привели старість і, головне, самотність та безпорадність.

Різні долі. І кожна викликає співчуття. Вже багато років поспіль над цим центром веде, так би мовити, «шефство» відділ культури райдержадміністрації на чолі з його керівником Марією Котляр. Регулярно сюди приїжджають колективи художньої самодіяльності Ужгородщини. Їх тут завжди чекають з нетерпінням.

Так було і на цей раз. Тепло зустріли господарі народний вокальний ансамбль «Кральовичка» з Невицького. Треба було бачити обличчя цих жінок та чоловіків, яких життєві негаразди привели у цей центр. Це була зовсім не та публіка, яку ми звикли бачити на концертах. Ці люди сиділи тихенько, на обличчі ціла гама почуттів. Вочевидь згадували свої сім’Ї, дітей, онуків.

А репертуар «Кральовички» був спеціально підібраний для такої категорії слухачів. Пісні, ніжні, зворушливі, торкалися кожного серця, викликали спомини. Дехто не міг навіть стримати сліз. Важко було і гостям. Молоді, гарні, здорові, вони наче почували себе винними перед цією незвичною публікою.

Віра Стегура, Вікторія Лаба, Наталія Пуля,Вікторія Граб, Тетяна Тимошук зі своїм художнім керівником Ганною Прокопець не рахувалися з часом, дали справжній великий концерт. Вони виконали з десяток гарних пісень, порадували своєю професійною майстерністю.

Директор центру Галина Юсковець, соціальний працівник Ольга Барна щиро дякували Марії Котляр за привезені людям солодощі, Вікторії Лабі за матеріальну допомогу, учасницям «Кральовички» за приємні години доручення до світу прекрасного.

Хвилюючим був виступ мешканки центру, колишньої вчительки Клари Кіш. Вона дякувала гостям за доброту, наголошувала, що для багатьох з них такі зустрічі – єдине вікно у великий світ. Той світ, в якому їм було незатишно і гірко. Дякувала за подароване свято.