Проблема торгівлі людьми має глибоке історичне й етно-національне коріння. На різних етапах свого розвитку суспiльство по-різному ставилося до неї: на ранніх стадіях історії ставлення до торгівлі людьми було досить ліберальним. Згодом людське співтовариство усвідомило неможливість існування такої форми використання людини, яка б дискримінувала та принижувала її гідність.
Почалася багатолітня боротьба з цим ганебним явищем, що не припиняється і сьогодні.
Торгівля людьми з поневоленням жертв – це сучасна форма давньої світової торгівлі рабами. Вона базується на ставленні до людини (в тому числі малолітньої дитини) як до товару, який можна купувати і продавати, змушувати до підневільної праці (підневільно працювати у секс-індустрії, в сільському господарстві, зареєстрованих та нелегальних підприємствах) за мізерну платню або взагалі безкоштовно.
Торгівля людьми – це злочин, що ґрунтується на вербуванні, приховуванні та перевезенні людей виключно з метою їхньої експлуатації.
Безпритульні діти або діти з сиротинця є особливо вразливими до торгівлі людьми в Україні.
З метою ефективного попередження щодо торгівлі людьми в Україні успішно діє низка міжнародних організацій та мережа громадських об’єднань.
Значний внесок у справі протидії насильству та запобігання торгівлі людьми робить Міжнародна жіноча організація «ЛаСтрада-Україна», яка з 1997 року працює в напрямі ліквідації всіх форм дискримінації в суспільстві, сприяє дотримуванню прав людини, гендерній рівності та захисту прав дітей.
Відповідно до статті 149 Кримінального кодексу України всі форми торгівлі людьми заборонено, а покарання за них є достатньо суворим і відповідає покаранням за інші тяжкі злочини.