Діти є окремою соціально-демографічною групою, особливості якої важливо враховувати у здій­сненні всіх заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, адже стратегії, що стосуються повно­літніх, не завжди адекватні для дітей. З цією метою міжнародне та національне законодавство було до­повнене документами, спрямованими саме на протидію торгівлі дітьми. Боротьба і протидія торгівлі дітьми базується на широкому комплексі міжнародних документів, серед яких чільне місце посідає Конвенція ООН про права дитини. Окрім тих, що були проаналізовані в попередньому підрозділі, до найбільш важливих слід віднести наступні:

–          Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи «Про сексуальну експлуатацію, порнографію, проституцію, а також торгівлю людьми та підлітками» (№ К- 9111,9 вересня 1991 р.);

–          Факультативний протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми,дитячої проституції та дитячої порнографії;

–          Конвенція Міжнародної організації праці (№ 182,1999 р.) «Про заборону та негайні заходи по викорененню найгірших форм дитячої праці», що вступила в силу в Україні 5 жовтня 2000 року;

–          Стокгольмська Декларація та План дій проти комерційної сексуальної експлуатації дітей,підписана 122 країнами у 1996 році;

–          Конвенція про громадянсько-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаага,   25 жовтня 1980 р.);

–          Конвенція про захист дітей і співробітництво в галузі міжнародного усиновлення (Гаага,29 травня 1993 р.);

–          Факультативний Протокол до Конвенції про права дитини, що стосується торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (Нью-Йорк,      25 травня 2000 року), який набув чинності 18 січня 2002 року.Факультативний Протокол доповнює положення Конвенції про права дитини шляхом визначення детальних вимог до визнання протизаконними порушень прав дитини в контексті торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії (Стаття 1. Держави-учасники забороняють торгівлю дітьми, дитячу проституцію і дитячу порнографію, якце передбачено даним Протоколом).

         Даючи загальну характеристику нормативно-правового забезпечення в Україні протидії та запобігання торгівлі дітьми, потрібно відмітити, що в цій справі головну роль відіграють сформу­льовані у Кримінальному Кодексі України норми, спрямовані на покарання злочинів, пов’язаних з торгівлею дітьми, хоча зусилля держави і суспільства мали б зосереджуватися передусім на подо­ланні чинників, які викликають існування в суспільстві ситуацій торгівлі дітьми. Крім того, необ­хідно обов'язково брати до уваги існування та розвиток правових засад для здійснення повної та комплексної реабілітації потерпілих дітей, ліквідації наслідків потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.

     Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.