Скажемо «Ні»! насильству в сім’ї

Уявлення про те, що насильство має місце тільки в соціально неблагополучних родинах – хибне, оскільки воно проявляється в психологічних, моральних та фізичних діях і в родинах будь-яких шарів категорій населення, незалежно від класових, расових, культурних, релігійних, соціально-економічних  аспектів. Стаючи свідками чи учасниками насильства в сім’ї, особливо страждають наші діти. Як наслідок діти засвоюють:

  • Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
  • Негативні форми поведінки в суспільстві– найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
  • Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно.У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
  • Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. 
  • Насильство може викликати різні порушення, такі як порушення в пізнавальній сфері, а також розладу апетиту, сну; зловживання наркотиками, алкоголізм; мимовільне відтворення травматичних дій у поводженні; спроби самопокарання (наприклад, самокатування); безліч соматичних скарг.
    Порушення, що виникають після насильства, торкаються всіх рівнів людського функціонування, що приводять до стійких особистісних змін.
    Крім безпосереднього впливу пережите насильство може приводити до довгострокових наслідків, що найчастіше впливають на все подальше життя.

           Вміщені далі поради можуть бути корисними для всіх, хто став жертвою або свідком домашнього насильства.

  • Передусім варто пам'ятати народну мудрість: "Хто сам себе береже, того й лихо оминає". Не треба заплющувати очі на реальні факти і вмовляти себе не звертати уваги на насильство. Якщо ви зіткнулися з першими (ще "легкими") проявами насильства, подумайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей уявіть найгірший розвиток подій і подумайте про ваші дії в таких неприємних ситуаціях.
  • Якщо близькі люди готові вам допомогти в боротьбі з домашнім насильством, домовтеся з ними про спільні дії в гострій ситуації. Йдеться, зокрема, про дзвінок до міліції, тимчасовий притулок для вас та ваших дітей або схованку для потрібних вам речей (див. попередній пункт).
  • Найбільше виваженим виходом з деяких ситуацій є втеча. Але цей крок належить ретельно підготувати. Варто заздалегідь зібрати невеличку валізу з найбільше потрібними речами: одягом для себе та дітей, грошима, ліками, ключами від дому, офісу тощо, особистими документами (паспорт, свідоцтво про народження дитини), документами, які підтверджують ваші права власності на житло, машину і т. ін. Обов'язково запишіть і запам'ятайте адреси та номери телефонів установ, до яких ви плануєте звернутися по допомогу. Крім того, наперед обдумайте маршрут вашої втечі й визначте декілька (не одне!) місць, де ви могли б сховатися, якщо залишите дім.
  •  Пам'ятайте: насильство часто стає ще брутальнішим, коли кривдник довідується про бажання жертви припинити з ним стосунки. Якщо ви зважилися на таке, будьте готові захищати свої права та права ваших дітей. Заздалегідь обміркуйте можливі варіанти вирішення таких гострих питань, як поділ майна, стягнення аліментів, визначення місця проживання дітей. Звісно, краще відразу звернутися по допомогу до кваліфікованих юристів соціальних служб чи громадських організацій, послуги яких є безкоштовними.